Ентоні Майлс

Ентоні Майлс (англ. Anthony John Miles; 23 квітня 1955 — 12 листопада 2001) — британський шахіст, перший британський гросмейстер.

Ентоні Майлс
Народився 23 квітня 1955(1955-04-23)[1]
Бірмінгем, Велика Британія
Помер 12 листопада 2001(2001-11-12)[1] (46 років)
Бірмінгем, Велика Британія
·гострий інфаркт міокарда
Країна  Велика Британія
Діяльність шахіст
Alma mater Університет Шеффілда і Школа Короля Едвардаd
Знання мов англійська
У шлюбі з Jana Bellind

Біографія

Народився в Бірмінгемі. У 1968 році виграв чемпіонат Великої Британії до 14 років, в 1973 році зайняв друге місце на юніорському Чемпіонаті світу в Тіссайді, поступившись тільки Олександру Бєлявському, але перемігши того в особистій зустрічі. У наступному році Майлс переміг на юніорському чемпіонаті світу в Манілі. Майлс вступив до Університету Шеффілда, але кинув його, щоб професійно займатися шахами.

У 1976 році Майлс став першим британським гросмейстером. До нього гросмейстерами ставали Жак Мізес (1950 г.), який емігрував до Великої Британії з Німеччини в зрілому віці, та граючий по листуванню Кейт Річардсон. За це досягнення Майлс отримав приз в 5000 фунтів. Всього через кілька місяців звання гросмейстера отримав Реймонд Кін.

Майлс домігся значних успіхів у кінці 70-х — 80-х років, на початку 1984 року він займав 18-у позицію в рейтингу Ело з рейтингом 2599. У 1984 році він виграв турнір в Тілбурзі, в наступному році розділив там же перше місце з Віктором Корчним і Робертом Хюбнером. У 1982 році Майлс в перший і останній раз став чемпіоном Великої Британії. За свою кар'єру Майлс обігравав Смислова, Таля і Спаського.

Член символічного клубу Михайла Чигоріна з 19 січня 1980 року: на командному чемпіонаті Європи Майлс чорними переміг чемпіона світу Анатолія Карпова, застосувавши рідкісний дебют 1. e4 a6, що на той момент не мав навіть загальноприйнятої назви (згодом став відомим як захист Святого Георгія). Протягом довгого часу Майлс грав на першій дошці за збірну Англії на шахових олімпіадах. При цьому Майлс жодного разу не зміг пробитися в турніри претендентів: першим британцем, кому це вдалося, став Найджел Шорт (1985 рік). На думку Леонарда Бардена, Майлс не добився більшого, тому що занадто багато грав у турнірах, роз'їжджаючи по світу і не даючи собі часу для відпочинку і підготовки.

Зміни рейтингу Ело[2]

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Джерела та література
  • Мурахвери В. «Надеюсь вернуться!» (интервью с Э. Майлсом). // Шахматы в СССР. — 1990. — № 2. — С. 12—14.
  • Сосонко Г. Кот, гулявший сам по себе (Э. Майлс) // Мои показания. — М.: РИПОЛ классик, 2003. — С. 241—254. — 384 с. — (Искусство шахмат). — 3000 экз. — ISBN 5-7905-2212-2.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.