Бєлявський Олександр Генріхович

У 20 років став чемпіоном світу серед юніорів, у 21 рік — міжнародним гросмейстером. Чемпіон СРСР 1974, 1980, 1987 і 1990 років. У 1983 році поступився у претендентському матчі за шахову корону майбутньому чемпіонові світу Гаррі Каспарову. У складі збірної СРСР чотири рази вигравав золоті медалі Всесвітніх шахових олімпіад, а також командні чемпіонати світу й Європи, у складі збірної України у 1992 році став срібним призером чемпіонату Європи 1992 року. З 1994 року почав виступати за Словенію, проте, як і раніше, живе у Винниках біля Львова.

У 14 років став майстром спорту СРСР, виконавши норму 1968 року на турнірі у Вільнюсі. Через рік Бєлявський — наймолодший учасник на юнацькому турнірі в Гронінгені, де набрав 6 очок з 9 і посів 3-тє місце. Попереду нього були угорець Андраш Адор'ян і югослав Любомир Любоєвич.

1973 року Бєлявський домігся права брати участь у юніорській першості світу в англійському місті Тіссайд і став чемпіоном, набравши 8½ очка з 11 можливих. На міжнародному турнірі у 1974 році в Лас-Пальмасі, поділивши 3-4-те місця, отримав перший гросмейстерський бал. Потім був успіх у чемпіонаті СРСР — 1-2-ге місця з Михайлом Талем.

Бєлявський поступово висунувся в число найсильніших шахістів світу. Його результат на міжнародному турнірі в Аліканте (1978) є одним з найвидатніших в історії: 13 очок у 13 партіях. Бєлявського запрошували на представницькі турніри. Серед них був, наприклад, турнір в Бадені (1980), в якому брали участь гросмейстери, які мали коефіцієнт близько 2600. Бєлявський поділив 1-2-ге місця зі Борисом Спаським.

На початку 1981 року він знову став чемпіоном СРСР, цього разу разом з Псахісом, а в жовтні Олександр виграв традиційний міжнародний турнір в голландському місті Тілбурзі, випередивши знаних майстрів Петросяна, Портіша, Тіммана, Любоєвича, Андерссона, Каспарова, Спаського.

1982 року успішно виступив на міжзональний турнірі в Москві, посівши 2-ге місце, слідом за Гаррі Каспаровим, і отримав право брати участь в претендентському матчі. Жереб звів його в першому ж матчі з Гаррі Каспаровим, який вважав Олександра найнебезпечнішим суперником. Бєлявський програв матч з рахунком 3:6 (+1, −4, = 4).

Він був одним з лідерів збірної СРСР на всіх командних змаганнях від 1982 року, в тому числі — 1-ше місце на 1-й шахівниці в 1984 році, показав найкращий результат у матчі з обраними шахістами світу. Втретє стає чемпіоном СРСР у 1987 році.

Перемоги на престижних міжнародних турнірах — Вейк-ан-Зеє (1984 і 1985), Лондон (1985), Сочі (1986), Тілбург (1988), Мюнхен (1990), Амстердам (1990), Белград (1993), Чачін (1996), Поляниця-Здруй (1996)

Тренував Марію Музичук під час Чемпіонату світу з шахів серед жінок 2015, у якому вона здобула перемогу[1].

В журналі "Перець" №3 за 1975р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца з нагоди перемоги О. Білявського на чемпіонаті СРСР з шахів[2]

Олександр Бєлявський за період 1982—2017 років зіграв за національні команди у 31-му турнірі, зокрема: шахова олімпіада — 16 разів,[3] командний чемпіонат світу — 2 рази,[4] командний чемпіонат Європи — 13 разів.[5]. При цьому він ставши переможцем усіх трьох командних турнірів, здобувши загалом 8 золотих нагород (усі у складі збірної СРСР).
Також Олександр Бєлявський виступаючи за збірну СРСР завоював 6 індивідуальних нагород (дві золоті, дві срібні та дві бронзові). У складі збірних України та Словенії (загалом 23 турніри) Бєлявський не здобув жодної індивідуальної нагороди.
Загалом у складі національних збірних СРСР, України та Словенії Олександр Бєлявський зіграв 280 партій, у яких набрав 169 очок (+102=134-44), що становить 60,3 % можливих очок.

Збірна СРСР

У складі збірної СРСР О.Бєлявський став переможцем усіх 8 турнірів у яких брав участь, зокрема: шахова олімпіада — 4 рази, чемпіонат світу та Європи по 2 рази.
За період 1982—1990 рр. Олександр Бєлявський за збірна СРСР зіграв 67 партій, у яких набрав 46½ очок (+33=27-7), що становить 69,4 % можливих очок.

Рік	Турнір	Місто	Збірна	Шахівниця	Рейтинг	+	=	−	Результат	% очок	Турнірний рейтинг	Командне місце	Особисте місце
1982	шахова олімпіада	Люцерн	СРСР	4	2620	5	4	1	7 з 10	70,0	2606
1983	чемпіонат Європи	Пловдив	СРСР	5	2570	2	3	1	3½ з 6	58,3	2549
1984	шахова олімпіада	Салоніки	СРСР	1	2600	7	2	1	8 з 10	80,0	2798		+
1985	чемпіонат світу	Люцерн	СРСР	5	2640	4	2	2	5 з 8	62,5	2531
1988	шахова олімпіада	Салоніки	СРСР	4	2665	5	4	1	7 з 10	72,2	2634		10
1989	чемпіонат світу	Люцерн	СРСР	2	2620	4	2	0	5 з 6	83,3	2833
	чемпіонат Європи	Хайфа	СРСР	2	2620	2	4	1	4 з 7	57,1	2560		11
1990	шахова олімпіада	Новий Сад	СРСР	3	2605	4	6	0	7 з 10	70,0	2635		7

Збірна України

У складі збірної України Бєлявський виграв срібні нагороди чемпіонат Європи 1992 року.
Олександр Бєлявський за збірну України виступав двічі у 1992 році, зігравши 19 партій, у яких набрав 10 очок (+3=14-2), що становить 52,6 % можливих очок.

Рік	Турнір	Місто	Збірна	Шахівниця	Рейтинг	+	=	−	Результат	% очок	Турнірний рейтинг	Командне місце	Особисте місце
1992	шахова олімпіада	Маніла	Україна	2	2620	3	7	2	6½ з 12	54,2	2577	9	41
1992	чемпіонат Європи	Дебрецен	Україна	2	2595	0	7	0	3½ з 7	50,0	2588		24

• Безпалько П. П. Бєлявський Олександр Генріхович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 578.
• Beliavsky, Alexander; Mikhalchishin, Adrian (1995). Winning Endgame Technique. Batsford. ISBN 0-7134-7512-9.
• Beliavsky, Alexander; Mikhalchishin, Adrian (1998). Fianchetto Grunfeld. Everyman Chess. ISBN 978-1-85744-204-5.
• Beliavsky, Alexander (1998). Uncompromising Chess. Cadogan. ISBN 1-85744-205-9.

• «Олександр Белявський: „Не почув, як упала люстра“»^{[недоступне посилання з травня 2019]}