Ен Хуей

23 травня 1947 р. Хуей народилась в місті Аньшань провінції Ляонін, Маньчжурія. Мати Хуей була японкою, а батько ― китайцем. У 1952 році Хуей переїхала у Макао, а потім, у віці п’яти років, у Гонконг. Хуей відвідувала школу монастиря св. Павла. [4]

У 1972 році Хуей здобула ступінь магістра англійської та порівняльної літератури в Університеті Гонконгу. Хуей два роки навчалась в Лондонській кіношколі. Хуей захистила дипломну роботу про твори Алена Роб-Ґріє, французького письменника і режисера.

Коли Хуей повернулася до Гонконгу після перебування в Лондоні, вона стала помічницею видатного китайського режисера Кінга Ху. Її проривна режисерська робота розпочалася з декількох драматичних серіалів та короткометражних документальних фільмів на 16 мм для телевізійної студії Television Broadcasting Limited (TVB). Протягом 1977 року Хуей продюсувала і режисувала пів дюжини фільмів для Незалежної комісії проти корупції (ICAC), гонконзської організації, створеної з метою усунення неправомірних дій уряду. Два з цих фільмів були настільки суперечливими, що їх довелося заборонити в ефірі. Через рік Хуей режисувала три епізоди документальної серії "Нижче Лева", що зображає життя людей з Гонконгу, в ефірі радіостанції "Гонконг" (RTHK). Найвідоміший епізод Хуей -― "Хлопчик з В'єтнаму" (1978), який є початком її "в'єтнамської трилогії". [5]

У 1979 році Хуей нарешті зняла свій перший повнометражний фільм «Таємниця», який отримав премію «Золотий кінь» за найкращий повнометражний фільм. [6]

У 1980-х роках найпопулярнішими фільмами були східні варіації орієнтованих на Голлівуд бойовиків. Але Хуей не слідувала тенденціям і вважала за краще створювати більше особистих фільмів. Багато її найкращих фільмів стосуються тем про культурне переміщення. Зокрема, її центральними персонажами часто є особи, яких змушують переїхати в іншу країну і демонструють, що вони борються і вчаться виживати. Хуей схильна досліджувати реакцію персонажів на різні середовища та їх реакцію на повернення додому. У цей період "нової хвилі" більшість її фільмів є різкими й жорсткими, із сатиричними та політичними метафорами, що зображає її турботу про "людей"; її турботу про жінок; висловлення голосів за дітей-сиріт, які були розчавлені війною; а також надання голосу в'єтнамським біженцям. [7] Найвідоміші її роботи, які підпадають під цю категорію, ― "Історія Ву В'єта" (1981) та "Човни-люди" (1982) - інші дві частини її "в'єтнамської трилогії". "Човни-Люди" виграли Гонконзьку кінопремію за найкращий фільм та найкращу режисуру. Хоча Хуей режисувала деякі загальні фільми, ще однією загальною темою, з якою вона працює, є сімейні конфлікти, як, наприклад, у фільмі 1990 року "Мій американський онук".

Турбота Хуей про "людей" та "жінку" стає найпоширенішою у її фільмах. Вона завжди записує історії з точки зору жіночих об'єктив. [7] Однією з найбільш особистих її робіт є "Пісня про вигнання" (1990), напівавтобіографічний фільм. У фільмі розглядається проблема "сімейних зв’язків" та "ідентичності". На ній зображена історія молодої жінки Чеун Хуейн, яка повернулася до Гонконгу на весілля сестер після того, як пару років вивчала фільм у Лондоні. Цей фільм виграв як кінопремію Гонконгу, так і премію «Золотий кінь» за найкращу режисуру, а Хуей стала режисеркою, яка отримала більшість із цих двох нагород. У 2004 році вона була президенткою Гільдії кінорежисерів Гонконгу.

У 1990-х роках робота Хуей почала орієнтуватись на більш комерційні фільми. Її режисерська кар’єра дещо сповільнилася, оскільки вона більше зосереджувалась на залаштунковій роботі для інших режисерів. Однак тема переміщення все ще повторюється у більшості її робіт. У середині 90-х Хуей спробувала розпочати кінопроєкт про різанину на площі Тяньаньмень і реакцію громадян Гонконгу. Але проєкт так і не був завершений через брак фінансування. Термін різанина на площі Тяньаньмень не використовується китайським урядом, оскільки він зображує більш жорстке зображення інциденту. Зараз це більше визнається як акції протесту на площі Тяньаньмень або інцидент четвертого червня. [8]

• Ен Хуей на сайті IMDb (англ.)
• HK Cinemagic
• Ен Хуей на сайті Rotten Tomatoes (англ.)