Макао

Спеціальний адміністративний район Аоминь,[lower-alpha 3] скорочено Аоминь (кит. 澳門, пін. Àomén), або Макао (кит. 馬交, пін. Mǎjiāo, порт. Macau, англ. Macao) — особливий адміністративний район Китайської Народної Республіки, колишня колонія Португалії на невеличкому півострові в гирлі р. Сіцзяну (Південнокитайське море), передана КНР в грудні 1999 в результаті деколонізації Португалії. Керується КНР на основі спеціальної міжнародної угоди.

Макао
澳門特別行政區
Região Administrativa Especial de Macau
Спеціальний адміністративний район Аоминь

Прапор Герб
Гімн: Марш Добровольців[lower-alpha 1]
Розташування {{{назва_род}}}
Столиця Відсутня[lower-alpha 2]
Офіційні мови Китайська,[1] португальська
Форма правління
 - Голова району АоминьЕдмунд Хо Хаува
Заснування  
 - Прибуття португальців1557 
 - Португальське правління13 серпня 1862 
 - Передача КНР20 лютого 1999 
Площа
 - Загалом 28, 6 км² (не вираховується)
 - Внутр. води 0 %
Населення
 - оцінка 2007 (1st qtr)  520 400[2] (167-а)
 - перепис 2000  431 000
 - Густота 17 310/км² (2-а)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $14,3 мільярдів (139-а)
 - На душу населення $28 436[3] (2006)
ІЛР (2004) ▬0,909[4] (високий) (25-а)
Валюта Аоминська патака (MOP)
Часовий пояс MST (UTC+8)
Коди ISO 3166 MO / MAC
Домен .mo
Телефонний код +853
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Макао

1557 року острів Аоминь був орендований у Мінського Китаю Португалією з умовою збереження за нею суверенних прав на півострів. Але згодом Португалія відмовилась сплачувати оренду і з 1874 оголосила Аоминь (Макао) своєю колонією. У 1887 році Португалія отримала вічні колоніальні права на Макао, що наділило суверенітет Португалії над Макао. Однак у розпал Культурної революції в 1966 році жителі, незадоволені колоніальною адміністрацією, при підтримці КНР, здійснили бунт, який увійшов в історію як Інцидент 12-3 та в якому загинули 8 осіб і понад 200 зазнали поранень. Після цього Португалія втратила повний контроль над колонією і погодилася співпрацювати з комуністичною владою в обмін на продовження управління Макао[5].

Географія та економіка
Науковий центр Макао

Окрім самого півострова Макао до складу колонії також входять невеликі острови Тайпа та Цзюао (Колоан).

Площа — 18 км².

Населення — близько 652 тис. чол. (2007), майже всі — китайці.

Адміністративний центр — місто Аоминь (167 тисяч мешканців).

Найважливіші галузі господарства — рибальство та рибна промисловість. Невеликі сірникові, цементні та інші підприємства. Значення Аоминь як торговельного порту зменшилось у зв'язку з конкуренцією Гонконгу.

Казино Venetian Macau — величезний міський квартал під одним дахом

Гральний бізнес, який дає майже 50 % надходжень до бюджету, у Макао включає в себе ігри в казино, скачки і собачі перегони.

Гральний бізнес

Азартні ігри легалізовано 1847 року[6]. Спершу популярність мали лише традиційні китайські ігри фан-тан і мацзян. Згодом з'явився блекджек та гра в рулетку, а після появи ліцензування наприкінці ХІХ століття на півострові вже було понад 200 закладів.

Епоха розвитку грального бізнесу розпочалася з 1962 року — синдикат «Sociedade de Turismo e Diversões de Macau» отримав від уряду монополію на всі азартні ігри. Він впровадив популярні на Заході ігри та вклав гроші у поліпшення сполучення поміж Макао та Гонконгом. Навіть після переходу до складу Китаю нова влада залишила півострову ту ж спеціалізацію і навіть більше — 2002 року скасовано синдикатну монополію, видавши ліцензії шести операторам.

Найбільше казино у світі (площею як сім футбольних полів), «Venetian Macau», обійшлося його власникові Шелдону Адельсону, який походить з роду українських євреїв, у 2,4 млрд $. Проте, за перший рік успішної роботи закладу вдалося повернути 265 млн $. До комплексу казино входить готель на 3000 номерів класу люкс, чимало модних бутіків, на окраїні є лагуна з гондолами. Казино споруджене на воді, оскільки землі в Макао забракло — довелося частково продовжити косу Котай, підсипавши її землею[7].

Серед найбільших казино: «Venetian Casino Resort», «City of Dreams Macau», «The Sands Macau», «Wynn Macau», «Grand Lisboa Macau»[8].

Примітки
  1. Після передачі суверенітету КНР у 1999 році, Макао використовує гімн цієї держави.[джерело?]
  2. Історично, столицею було «Cidade do Nome de Deus de Macau». Адміністрація острова розташована в районі св. Лауренса.
  3. МЗС України послідовно називає Аоминь не «особливим», а «спеціальним адміністративним районом». Наприклад, див. розділ «Корисна інформація для громадян України» та інші

Джерела
  1. Основний Закон Аоминь визнає офіційними мовами «китайську і португальську.» Він не надає особливого статусу китайській мові. У континентальних регіонах КНР використовують пекінський діалект Путунхуа і спрощені китайські ієрогліфи, проте в Аоминь переважає так звана кантонська мова і традиційні китайські ієрогліфи, які де-факто є стандартом на острові.
  2. Macau — Statistics and Census Services for the data of population. DSEC. Архів оригіналу за 19 жовтня 2007. Процитовано 4 грудня 2006.
  3. VIII-1 GROSS DOMESTIC PRODUCT (GDP) AND PER-CAPITA GDP. Direcção dos Serviços de Estatística e Censos. 30. Процитовано 3 червня 2007.
  4. 2007 Macao in Figures. Direcção dos Serviços de Estatística e Censos. 21. Процитовано 3 червня 2007.
  5. Chan, 2003, p. 498.
  6. Godinho, Jorge (2012) "A history of games of chance in Macau, Part 1 : Introduction", in Gaming Law Review and Economics, Vol. 16, no. 10, p. 552-556, and (2013) "Part 2 : The foundation of the Macau gaming industry », Gaming Law Review and Economics, Vol. 17, no. 2, p. 107-116.
  7. «Ставлю на зеро» / Тишкевич Ярема, «Блискавка», 28 (83)
  8. The 5 Best Casinos in Macau

Див. також

Джерела та література


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.