Ерстед

Ерсте́д (рос. эрстед, англ. oersted, нім. Oersted, Oe) — одиниця напруженості магнітного поля в СГС системі одиниць; дорівнює напруженості магнітного поля на віддалі 2 см від нескінченно довгого прямолінійного провідника, по якому тече струм 10 A. Уведена в 1930 році Міжнародною електротехнічною комісією[1]. Названа на честь данського фізика Г.-К. Ерстеда.

Визначення

Напруженості магнітного поля 1 E відповідає магнітна індукція 1 Ґс.

Згідно з формулою, що описує напруженість магнітного поля у вакуумі, яке створюється прямолінійним тонким безконечним провідником зі струмом,

де H — напруженість магнітного поля в ерстедах;

I струм;
с швидкість світла;
l — відстань від точки спостереження до провідника в сантиметрах, на відстані в 1 см від такого провідника, по якому пропускають струм силою 5 ампер = 5·(с/10) струмових одиниць СГСЕ, напруженість магнітного поля буде дорівнювати 1 ерстеду. Також поле у 1 ерстед утворюється в центрі нескінченно довгого прямого соленоїда у вакуумі із щільністю намотки 1000/(4π)≈79,58 витків на метр, по якому проходить струм в 1 А.

Зв'язок з іншими одиницями

Ерстед в основних одиницях СГС виражається як 1 г1/2·см−1/2·с−1.

1 ерстед = 1000/(4π) A/м ≈ 79,5774715 А/м.

У геофізиці застосовується також позасистемна одиниця вимірювання напруженості магнітного поля гамма: 1 гамма = 10−5 Е.

Див. також

Примітки

  1. History of IEC. Overview.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.