Еріка Сейнт

Еріка Сейнт
фр. Erika Sainte
Народилася	14 липня 1981 (40 років); Бельгія
Громадянство	Бельгія
Діяльність	акторка, виконавиця
Alma mater	Institut des arts de diffusiond
IMDb	nm1294652
	Нагороди та премії
	Премія «Магрітт» найперспективнішій акторці (2012)
	brigitte-descormiers.com/fiche.cfm/301195-Erika%20SAINTE.html;

Еріка Сейнт (фр. Erika Sainte; нар. 14 липня 1981) — бельгійська акторка, володарка премії «Маґрітт» найперспективнішій акторці (2012) за роль Лаури у стрічці «Вона не плаче, вона співає»[1].

Життєпис

У 2000 році Еріка Сейнт закінчила Академії мистецтв у комуні Іксель (Брюссельський столичний регіон)[2], потім вивчала драму в Інституті мистецтва радіомовлення у Брюсселі, який закінчила в 2004 році.

Після закінчення навчання Еріка Сейнт виступала у театрі «Théâtre Le Public» в комуні Сен-Жосс-тен-Ноде (Брюссельський столичний регіон)[3], у якому працює й донині[4], фільмувалася у короткометражних фільмах.

У 2011 році році вона деб'ютувала на телебаченні, отримала невелику епізодичну роль в телесеріалі «Інтерпол».

Успіх та визнання до Еріки Сейнт прийшли після того, як вона виконала головну роль у стрічці бельгійського режисера Філіпа де П'єпонта «Вона не плаче, вона співає». За цю роль вона отримала премію «Маґрітт» у номінації найперспективніша акторка.

У 2015 році Еріка Сейнт була членкинею журі 13-го Брюссельського кінофестивалю[5].

Фільмографія


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
2018	ф	Щасливі невдахи	Le Grand Bain	Діана, дружина Лорана
2018	с	Багряні ріки	Les rivieres pourpres	Каміль Делоне, лейтенантка поліції[6]
2018	с	Віктор Гюґо: Ворог держави	Victor Hugo, ennemi d'État	Леоні д'Анет
2018	с	Жаклін Соваж: Якщо це був він	Jacqueline Sauvage : C'était lui ou moi	Кароль
2018	ф	Дві години від Парижу	À deux heures de Paris	Сидонія
2017	ф	Молода жінка	Jeune femme	мати Ліли
2017	ф	Змій з тисячею порізів	Le Serpent aux mille coupures	Стефанія
2017	ф	Я залишився в лісі	Je suis resté dans les bois	камео
2016	ф	Живі	Les Survivants	Надя
2016	ф	Стій там!	Arrêtez-moi là	Єлізабет Островська
2016—2018	с	Чорний барон	Baron noir	Фанні Альверн
2015	ф	Ходять по Місяцю	Moonwalkers	Елла
2015	ф	Бельгійська катастрофа	Belgian Disaster	Маґалі
2014	ф	Бельгійське життя	La vie est belge	Сандрін
2014	ф	Усі кішки сірі	Tous les chats sont gris	продавчиня
2014	ф	Французький зв'язок	La French	Олівія
2011	ф	Вона не плаче, вона співає	Elle ne pleure pas, elle chante	Лаура
2011	с	Інтерпол	Interpol	Жулі Нойвенс
2011	кф	Марі та Фред	Marie et Fred	Марі
2010	кф	Пляж Опал	Opale plage	Ніні
2009	кф	Пасажири	Passagers	Еріка
2007	кф	Різдво 347	Noël 347	Міс Різдво
2004	кф	Народився 14 лютого	Né un 14 février
2002	тф	Проїздка поромом	Passage du bac	мадам Деркорт

Нагороди та номінації


Рік	Премія	Номінація	Фільм / роль	Результат
2012	«Маґрітт»	Найперспективніша акторка	«Вона не плаче, вона співає» / Лаура	Нагорода

Примітки

Erika Sainte, la révélation belge d'Elle ne pleure pas, elle chante. L'Express. 19 жовтня 2012. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
Erika Sainte, au théâtre comme au cinéma. L'Artiste du mois. вересень 2015. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
Erika Sainte. Du cinéma au théâtre. L'Artiste du mois. листопад 2012. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
La Vénus à la fourrure: une comédie sensuelle, érotico-perverse. Un duo magnifique. RTBF. 10 квітня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
Portrait d’Erika Sainte, du cinéma à la web série. AZ-ZA.be. 6 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)
France 2. Érika Sainte, une flic de terrain sans talons dans « Les Rivières pourpres ». Ouest-France. 12 жовтня 2018. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)

Посилання

Еріка Сейнт на сайті IMDb (англ.)
Еріка Сейнт на сайті «Agence artistique Brigitte Descormiers»(фр.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Erika Sainte, la révélation belge d'Elle ne pleure pas, elle chante. L'Express. 19 жовтня 2012. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)

[2] Erika Sainte, au théâtre comme au cinéma. L'Artiste du mois. вересень 2015. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)

[3] Erika Sainte. Du cinéma au théâtre. L'Artiste du mois. листопад 2012. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)

[4] La Vénus à la fourrure: une comédie sensuelle, érotico-perverse. Un duo magnifique. RTBF. 10 квітня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)

[5] Portrait d’Erika Sainte, du cinéma à la web série. AZ-ZA.be. 6 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)

[6] France 2. Érika Sainte, une flic de terrain sans talons dans « Les Rivières pourpres ». Ouest-France. 12 жовтня 2018. Процитовано 30 вересня 2019.(фр.)