Ерік Берн

Народився 10 травня 1910 року в Монреалі, Квебек, Канада, як Леонард Бернштейн. Його батьками були: Давид Хілель Бернштейн, доктор медицини, лікар загальної практики, і Сара Гордон Бернштейн, професійна письменниця та редактор. Його єдина сестра, Грейс, народилася на п'ять років пізніше. Сім'я іммігрувала до Канади з Польщі та Росії. Обоє батьків закінчували Університет Макгілла в Монреалі. Ерік був близький зі своїм батьком і тепло відгукувався про ті часи, коли він, ще малий, супроводжував свого батька на різних медичних конференціях та у справах. Ерік часто розповідав різні історії про їхні спільні подорожі.

Батько помер від туберкульозу у віці 38 років, а мати заробляла на життя для себе і двох своїх дітей, працюючи редактором і письменником. Вона хотіла, щоб Ерік пішов по стопах батька і вивчав медицину в Монреалі. Він таки послухав матір, і отримав ступінь доктор медицини і магістр хірургії[1] (M.D.C.M.) в Університеті Макгілла в 1935 році, отримавши високі оцінки і нагороди від медичного факультету.

Ерік приїхав до Сполучених Штатів у 1935 році, коли почав свою практику в Інглвуді в Нью-Джерсі. Після завершення року резидентури в 1936 році, він почав свою клінічну ординатуру в психіатричній клініці Єльського університету медицини, де він працював упродовж двох років. Приблизно у 1938-39 роках, Берн став американським громадянином і скоротив своє ім'я від Ерік Леннард Бернштейн до Ерік Берн. Його першим призначенням після ординатури була посада клінічного асистента в психіатричній лікарні в Нью-Йорку. Він обіймав цю посаду до 1943 року, коли перейшов працювати в Медичний Корпус Армії. На додачу до своєї посади в Нью-Йорку, Берн створив приватну практику в Норволку, штат Коннектикут. Саме в Норволку він познайомився і одружився зі своєю першою дружиною Рут, з якою у нього було двоє дітей. Еллен Берн народилася в 1942 році, а Пітер Берн — у 1945-му. Ерік і Рут одружилися 24 жовтня 1942 року, майже через 4 місяці після народження дочки Еллен. У 1941 році він почав вивчати психоаналіз в Нью-Йоркському психоаналітичному інституті разом із Полом Федерном.

Під час Другої світової війни був значний попит на армійських психіатрів. Ерік Берн служив психіатром у 1943—1946 роках у Медичному Корпусі Армії, починаючи службу як лейтенант і дослужившись до майора. Упродовж наступних двох років він займався груповою терапією в психіатричних відділеннях Бушнельського головного госпіталю в Бригем-Сіті. Ерік був звільнений з армії в 1946 році, приблизно в той же час розлучившись з Рут. Після розлучення Ерік вирішив переїхати в Кармель, штат Каліфорнія, там він знову закохався. Його колишня дружина Рут і двоє дітей Еллен і Пітер залишилися в Вестпорті, штат Коннектикут. У 1946—47 роках він закінчив писати книгу «Психіка в дії» (The Mind in Action) і підписав контракт на видання цієї книги із видавцями Саймон і Шустер в Нью-Йорку. У тому ж році він відновив свою психоаналітичну підготовку, яку почав в Нью-Йорку до війни. У 1947 році він почав працювати з Еріком Еріксоном; їхні робочі стосунки тривали протягом двох років.

Незабаром після початку аналізу з Еріком Еріксоном, Ерік Берн зустрів молоду жінку — Дороті де Мас Вей. Берн миттєво закохався в неї, але Еріксон сказав, що він може одружитися лише після закінчення дидактичного аналізу, який той проводив Берну. Він завершив свій аналіз в 1949 році і одружився вдруге — із Дороті. Вона народила у шлюбі із Еріком трьох дітей, проте одна дитина померла і у них залишилося два сина: Рікі та Террі. Ерік Берн любив бути батьком. Проте, його творчість завжди була важливою для нього. Він мав ізольоване приміщення, побудоване в дальньому кінці його великого саду, подалі від дітей та інших людей. Там він написав велику кількість своїх письмових робіт у період з 1949 по 1964 роки, коли він і Дороті розлучилися, залишившись друзями. Ерік час від часу спілкувався зі своєю першою дружиною Рут і забирав своїх двох дітей Еллен і Пітера кожного літа, для того щоб провести 2 тижні разом, у його будинку в Кармель.

Цей період життя Еріка Берна був доволі напруженим: дослідження, викладацька робота та клінічна практика поглинули його повністю. У 1949 році він був прийнятий як науковий співробітник в Американську психіатричну асоціацію. У 1950 році його призначили помічником психіатра в психіатричну лікарню Сан-Франциско, і, одночасно, він служив консультантом головного лікаря армії США. Тоді, в 1951 році, він прийняв посаду ад'юнкта і психіатра в адміністрації ветеранів і клініці психічної гігієни Сан-Франциско. Ці три призначення були додатком до його приватної практики в Кармель і Сан-Франциско.

Ймовірно, початок транзакційного аналізу міститься в перших п'яти з шести статей про інтуїцію, які Берн писав починаючи з 1949 року. Уже в цей ранній період, коли він ще працював над тим, щоб отримати статус психоаналітика, він насмілювався кинути виклик фрейдівській концепції несвідомого. Коли в 1941 році він почав навчання в Нью-Йорку в Психоаналітичному інституті з Полом Федерном, і пізніше, коли відновив навчання в Сан-Франциско. Ерік Берн, очевидно, вважав, що стати психоаналітиком дуже важливо. Однак, врешті-решт, коли було отримано бажане — освіта; його заявка в 1956 році на те, щоб стати психоаналітиком, була відхилена через те, що він не був готовий, але, можливо, що ще після 3 або 4 років власного психоаналізу його таки приймуть. Для Еріка ця відмова стала пусковим механізмом, який запустив давні амбіції, додати щось нове до психоаналізу. Берн приступив до роботи, вирішивши розробити новий підхід до психотерапії. На початку 1956 року він написав дві основні роботи на основі матеріалу з лікарні Сан-Франциско і психоневрологічної клініки Ленглі Портер: «Інтуїція V: Его Зображення» і  «Его-стани, в психотерапії»(«Ego States in Psychotherapy»)  та за допомогою відповідних посилань на П. Федерна, Е. Канна і Х. Зільберера. У першій статті Берн розповів, як прийшов до концепції его-станів, і де отримав ідею поділу на  «дорослого» і «дитину». У наступній статті він розробив тристоронню схему, яку використовують і сьогодні (Батько, Дорослий і Дитина), ввів метод «трьох  кіл», який за допомогою діаграм зображував ескіз контамінації і назвав теорію «структурний аналіз» або «новий психотерапевтичний підхід.» Третя стаття під назвою «Транзакційний аналіз: новий і ефективний метод групової терапії» була написана через кілька місяців і представлена на Західних регіональних зборах Американської асоціації групової психотерапії в Лос-Анджелесі в 1957 році. Після публікації цієї статті в 1958 році у випуску Американського журналу психотерапії, транзакційний аналіз — назва нового методу діагностики і лікування Берна — став невід'ємною частиною психотерапевтичної літератури. Згодом, в 1964 році, Берн видає книгу «Ігри, у які грають люди», де він розкрив значення «гри» у транзакційному аналізі.

Роки з 1964 по 1970 були неспокійними для Берна. Після другого розлучення його особисте життя стало хаотичним, він довго шукав іншу партнерку. Невдачі призводили до того, що він багато працював та писав, аж поки не одружився із Торрі Петерсон. На початку 1970 року він знову розлучився. У червні 1970 року Берн постраждав від першого з двох інфарктів. За кілька тижнів до першого серцевого нападу, 10 травня, у свій шістдесятий день народження, Берн сказав своїм друзям, що він добре почуває себе. Проте, 26 червня, він страждав через гострий біль у грудях і спині, який, як виявилося, спричинив серцевий напад. Він був госпіталізований і почав проходити реабілітацію, але через три тижні зазнав ще одного серцевого нападу, цього разу надто сильного.

Ерік помер 15 липня 1970 року і був похований на кладовищі Ель Кармело в Пасифік-Гроув, Каліфорнія.