Військова медицина

Військова медицина — галузь медицини, яка являє собою систему наукових знань і практичних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я військовослужбовців з метою максимально підняти професійну здатність армії,[1] а також запобігання бойовим ушкодженням та захворюванням і їх лікування.[2]

Завдання військової медицини

Умови бойової діяльності військ, в яких здійснюється робота військово-медичної служби, а також особливості бойових уражень і захворювань, що є їх наслідком, унеможливлюють цілковите перенесення у військову медицину теорії і практики цивільної медицини. Військова медицина як окрема галузь медицини зародилась у XVII столітті. Основоположниками російської військової медицини є Матвій Мудров, М. І. Пирогов, М. О. Вельямінов, Б. К. Леонардов, З. П. Соловйов, Ю. І. Смирнов та інші.

Військова медицина включає такі розділи:

  • організація і тактика медичної служби,
  • військово-польова терапія,
  • військово-польова хірургія,
  • військова епідеміологія,
  • фізіологія військової праці та ін., а також військові розділи майже усіх галузей теоретичної та клінічної медицини.

Військова медицина в Україні

Військова медицина в Україні наразі є доволі розвинутою сферою, яка відповідає усім сучасним напрямкам, характерним для розвинутих країн Європи та світу. Наразі йде дієва підготовка до законодавчого затвердження військово-медичної доктрини держави.

Військова медицина в США

Галерея

Примітки

  1. Военная медицина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). СПб., 1890—1907. — Т. VIa. — С. 835—842. (рос. дореф.)
  2. Военная медицина // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

Джерела

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.