The Band

Гурт «The Band» був створений у 1968 році в Торонто (Онтаріо). Першими учасниками були Рік Данко, Гарт Гадсон, Річард Мануель, Роббі Робертсон та Левон Гелм. До створення власного гурту з 1959 по 1963 вони акомпонували виконавцю рокабілі Ронні Гокінсу.Їх гурт носив назву The Hawks (укр. Яструби) В 1964 році вони відокремились від Гокінса та випустили декілька синглів. Припинивши співпрацю з Гокінсом гурт недовго виступав під назвою Levon Helm Sextet.

У 1965 році було випущено їх синґл на лейблі «Ware Records» під назвою «The Canadian Squires».

Влітку 1965 Боб Ділан шукав резервну групу для свого першого туру по США. Почувши виступ гурту, Ділан запропонував співпрацю Робертсону та Гелму. Після двох спільних концертів з Бобом Діланом, Робертсон та Гельм заявили про свою відданість гурту «The Hawks» та сказали, що співпрацюватимуть з Діланом тільки, якщо до них приєднаються інші учасники гурту. Боб Ділан пристав на їх умови. З ним The Hawks зіграли декілька концертів починаючи з вересня 1965 - по травень 1966. У співраці з Діланом «The Hawks» також записали сингл «Can You Please Crawl Out Your Window». У жовтні 1967 року The Hawks завершили співпрацю з Діланом і розпочали писати власні пісні. В них все ще не було остаточної назви гурту [3].

Річард Мануель неодноразово заявляв, що вони хотіли назватись «Honkies» або «Crackers», але на ці назви їх лейблом було накладено вето. В 1969 році Rolling Stone назвав їх «гуртом з Big Pink». Проте гурт зупинився на назві «The Band». Їхній перший альбом «Music from Big Pink» (1968) отримав схвальні відгуки. Він містив три композиції написані у співпраці з Діланом - «Tears of Rage», «This Wheel's on Fire», «I'll Be Released» та композицію «The Weight»[4].

Перший живий виступ гурту відбувся в Університеті Стоні Брук (англ. Stony Brook University) навесні 1969 року. Того ж літа вони виступили на фестивалі в Вудстоці. Проте їх виступ не було включено до знаменитого фільму Вудстока через юридичні суперечності.

1969 року гурт виступав з Діланом на UK Isle of Wight Festival. Декілька пісень з цього виступу було включено до альбому Боба Ділана "Self Portrait". Того ж року вони здійснили поїздку до Лос-Анджелеса з метою запису свого наступного альбому The Band (1969). Гурт отримав схвальні відгуки від журналу «Rolling Stone»[5].

12 січня 1970 року The Band з'явились на обгортці журналу Time[6]. В кінці грудня 1971 The Band записали концертний альбом "Rock of Ages", який було випущено влітку 1972 року.

1973 року вони випустили "Moondog Matinee" альбом старих пісень, написаних не учасниками гурту. 28 липня 1973 року гурт взяв участь у легендарному концерті Summer Jam at Watkins Glen. Саме на цьому заході пішли чутки про можливий тур гурту з Бобом Діланом, що в той час переїхав в Малібу (Каліфорнія). 1974 року The Band зіграли 40 концертів в Північній Америці в рамках свого спільного турне з Діланом. Пізніше був випущений концертний альбом "Before the Flood" [7].

В 1975 році гурт записав і випустив альбом Northern Lights - Southern Cross в своїй новій студії Shangri-La. Всі 8 пісень з альбому були написані Робертсоном.

1976 року Роббі Робертсон заявив, що втомився гастролюровати. Після відміни концертів через важку травму шиї Річарда Мануеля під час катання на човні в Техасі, Робертсон закликав гурт припинити своє існування. Учасники гурту задумалися про прощальний концерт, відомий як "The Last Waltz" (укр. Останній вальс)[8]. 1977 року The Band випустили свій сьомий студійний альбом «Islands».Це був останній альбом із оригінальним складом гурту. Того ж року гурт співпрацював з кантрі-співачкою Emmylou Harris («Evangeline») та гуртом The Staple Singers («The Weight»).

1983 після перерви у своїй кар'єрі «The Band» вирішили продовжити виступати та записувати пісні хоча й без Роббі Робертсона. 4 березня 1986 року після виступу в Winter Park (Флорида) Річард Мануель покінчив життя самогубством у віці 42 років. Він багато років страждав від наркоманії та алкоголізму[9]. Після його смерті у гурту з'явився новий учасник Стен Сцелест, який невдовзі також помер. Пізніше замість нього з гуртом виступав Річард Белл.

В жовтні 1992 «The Band» з'явились на концерті присвяченому 30 - тій річниці діяльності Боба Ділана в Нью-Йорку, де вони виконали свою версію пісні «When I Paint My Masterpiece». 1993 гурт випустив свій восьмий студійний альбом «Jericho». The Band виступали разом з Ронні Гокінсом, Бобом Діланом та іншими музикантами на інавгураційній вечірці президента США Білла Клінтона [10].

1996 року The Band записали альбом «Not Fade Away». Вони також випустили ще два альбоми: «High on the Hog» (1996) та «Jubilation» (1998). Альбом «Jubilation» містив також записи виступів Еріка Клептона та Джона Гайятта, що приєднались до гурту як гості[11]. 10 грудня 1999 року Рік Данко помер уві сні[12]. Йому було 56 років. З його смертю The Band розпались назавжди.

• The Band — інформація та архіви
• The Band — A Musical History, сайт від лейблу Capitol Records
• огляд журналу The Band на сайті журналу Rolling Stone