Еріх Рафаель
Еріх Рафаель (швед. Rafael Waldemar Erich 1879–1946) — політичний діяч Фінляндії, 6-й прем'єр-міністр Фінляндії, член Національної коаліційної партії, професор і дипломат.
Еріх Рафаель | |
---|---|
фін. Rafael Erich | |
| |
Прем'єр-міністр Фінляндії | |
15 березня 1920 — 9 квітня 1921 | |
Попередник | Юго Веннола |
Наступник | Юго Веннола |
Народився |
10 червня 1879 Турку, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія |
Помер |
19 лютого 1946 (66 років) Гельсінкі, Фінляндія |
Відомий як | політик, викладач університету, суддя, письменник-документаліст, дипломат |
Місце роботи | Гельсінський університет |
Громадянство | Фінляндія |
Освіта | Гельсінський університет |
Alma mater | Гельсінський університет |
Політична партія | Національна коаліція |
Нагороди | Хрест Свободи |
Життєпис
6-й прем'єр-міністр Фінляндії, посол Фінляндії в Італії, Швеції, Швейцарії, депутат парламенту Фінляндії.
Народився в Турку в родині ректора академії, закінчив Гельсінський університет і з 1910 по 1928 викладав в ньому в якості професора міжнародного права.
У 1919 обраний депутатом парламенту Фінляндії від Національної коаліційної партії, і був членом парламенту до 1924. З 15 березня 1920 по 9 квітня 1921 очолював коаліційний уряд Фінляндії.
Найважливішим досягненням кабінету Еріха вважається укладання мирного договору з РРФСР.
Тартуський мирний договір був підписаний 14 жовтня 1920 і остаточно встановлював незалежність Фінляндії. Після відставки з поста прем'єр-міністра Еріх служив по лінії міністерства закордонних справ, призначений послом Фінляндії у Швейцарії і постійним представником в Лізі Націй, послом в Швеції (1928) і послом в Італії (1936).
У 1938–1939 працював у Міжнародному Суді в Гаазі.
Почесний доктор Уппсальського університету (1932).