Національна коаліція (Фінляндія)
Національна коаліція (Національна коаліційна партія) (фін. Kansallinen Kokoomus (Kok.); швед. Samlingspartiet (Saml.)) — фінська ліберально-консервативна політична партія, заснована 1918 року. Має 50 місць із 200 у парламенті Фінляндії і входить до урядової коаліції разом із партіями Фінляндський центр, Зелений союз та Шведською народною партією. Має 3 місця із 13, виділених для Фінляндії у Європарламенті (входить до фракції Європейської народної партії).
Національна коаліційна партія Kansallinen Kokoomus | |
---|---|
| |
Країна | Фінляндія |
Голова партії | Петтері Орпо |
Дата заснування | 1918 |
Штаб-квартира | Pohjoinen Rautatiekatu 21B, Гельсінкі |
Ідеологія | Ліберальний консерватизм пан'європеїзм |
Кількість членів | 40 000[1] |
Офіційний колір (кольори) | ціановий |
Друкований орган | Nykypäiväd |
Офіційний сайт | kokoomus.fi |
Спочатку партія дотримувалася консервативних цінностей, до яких потім долучилися ліберальні економічні ідеї. Коаліція прагне до вільної ринкової економіки, глобалізації, тісної інтеграції до Європейського союзу і свободи особистості.
Історія
Партію заснували члени Фінської партії і Партії молодофінів після фінської громадянської війни. Одним із лідерів партії був Юго Паасиківі, який з травня до жовтня 1918 був прем'єр-міністром Фінляндії. Паасіківі прагнув до встановлення дружніх відносин з Радянською Росією. Але в самій партії були інші цілі, як правило, здебільшого прагнули до співпраці з Німеччиною. Національна коаліція була консервативною, націоналістичною та мала пронімецьку програму із сильним антикомуністичним акцентом. Спочатку партія схилялася на користь створення в Фінляндії монархії, але 1919 року прийняла республіканську форму держави. Соціальною базою партії була фінська буржуазія, верхні шари чиновників, духовенство, значна частина офіцерського корпусу та інтелігенції.
У 1939—1944 роках Національна коаліція входила до складу урядової коаліції. З 1945 року партія пішла у опозицію. Хоча лідер партії, Юхо Паасіківі 1946 року обіймав посаду прем'єр-міністра, а у 1946—1956 роках — президента.
1958 року, вперше з 1945 року, партія увійшла до коаліційного уряду. Значного успіху партія досягла 1979 року, коли вона здобула приблизно 22% голосів. Тоді Національна коаліція мала найбільшу кількість членів у своїй історії — приблизно 87000.
Станом на липень 2021 року лідером партії є Петтері Орпо.
Результати виборів
Парламент
|
|
Європейський парламент
Рік | Депутати Європарламенту | Голосів | |
---|---|---|---|
1996 | 4 | 453 729 | 20,17% |
1999 | 4 | 313 960 | 25,27% |
2004 | 4 | 392 771 | 23,71% |
2009 | 3 | 386 416 | 23,21% |
2014 | 3 | 390 112 | 22,60% |
Муніципальні
Рік | Радників | Голосів | |
---|---|---|---|
1950 | 88 159 | 5,85% | |
1953 | 133 626 | 7,59% | |
1956 | 105 220 | 6,29% | |
1960 | 275 560 | 14,04% | |
1964 | 213 378 | 10,0% | |
1968 | 1 388 | 364 428 | 16,09% |
1972 | 1 503 | 451 484 | 18,06% |
1976 | 2 047 | 561 121 | 20,92% |
1980 | 2 373 | 628 950 | 22,94% |
1984 | 2 423 | 619 264 | 22,96% |
1988 | 2 392 | 601 468 | 22,87% |
1992 | 2 009 | 507 574 | 19,05% |
1996 | 2 167 | 514 313 | 21,64% |
2000 | 2 028 | 463 493 | 20,84% |
2004 | 2 078 | 521 412 | 21,83% |
2008 | 2 020 | 597 727 | 23,45% |
2012 | 1 735 | 544 682 | 21,90% |
Президентські
Рік | Кандидат | К-сть голосів | Місце | % голосів | Результат |
---|---|---|---|---|---|
1988 | Гаррі Голкері | 570 340 | ІІІ | 18.40% | Програш |
1994 | Раймо Іласківі | 485,035 | IV | 15,20% | Програш |
2000 | Ріїтта Восукайнен | 392,305 | III | 12.80% | Програш |
2006 | Саулі Нійністе | 725,866(1 тур)
1,518,333(2 тур) |
II(1 тур)
ІІ(2 тур) |
24.10%(1 тур)
48.21%( 2 тур) |
Програш |
2012 | Саулі Нійністе | 1,131,254(1 тур)
1,802,328(2 тур) |
I (1 тур)
І (2 тур) |
36.96%(1 тур)
62.59%(2 тур) |
Перемога |
2018 |