Ескадрені міноносці типу «Маестрале»

Ескадрені міноносці типу «Маестрале» (італ. Classe Maestrale) — серія ескадрених міноносців ВМС Італії часів Другої світової війни.

Ескадрені міноносці типу «Маестрале»
Classe Maestrale
Ескадрений міноносець «Маестрале»
Служба
Тип/клас Ескадрені міноносці
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Замовлено 4
Закладено 4
Спущено на воду 4
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 2 025 тонн (стандартна)
2 235 тонн (повна)
Довжина 106,7 м
Ширина 10,3 м
Висота 4,1 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парові турбіни
3 × парових котли
Гвинти 2
Потужність 44 000 к.с.
Швидкість 32-33 вузли
Автономність плавання 2 600 - 2 800 миль на швидкості 18 вузлів
4 0000 миль на швидкості 12 вузлів
Екіпаж 168
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
54 міни
2-4 бомбоскидачі для глибинних бомб
Зенітне озброєння 2 × 40-мм гармати 40/39 Mod. 1915
6 × 13,2-мм зенітних кулеметів

Представники

Корабель Виготовлювач Закладено Спущено У строю Статус
«Маестрале»
«Maestrale»
«Cantiere navale di Ancona», Анкона 25 вересня 1931 року 15 квітня 1934 року 2 вересня 1934 року Затоплений 9 вересня 1943 року
Піднятий німцями та частково відремонтований
Потоплений у квітні 1945 року
«Грекале»
«Grecale»
«Cantiere navale di Ancona», Анкона 25 вересня 1931 року 17 червня 1934 року 15 листопада 1934 року Виключений зі складу флоту 10 квітня 1965 року і зданий на злам
«Лібеччо»
«Libeccio»
«Cantiere navale di Riva Trigoso» 29 вересня 1931 року 4 липня 1934 року 23 листопада 1934 року Потоплений підводним човном «Апхолдер» 9 листопада 1941 року
«Шірокко»
«Scirocco»
«Cantiere navale di Riva Trigoso» 29 вересня 1931 року 22 квітня 1934 року 21 жовтня 1934 року Затонув під час шторму 23 березня 1942 року

Конструкція

Ескадрені міноносці типу «Фольгоре» були подальшим розвитком есмінців типів «Дардо» та «Фольгоре».

З метою усунення основних недоліків попередників розміри корабля були суттєво збільшені. при розробці велика увага приділялась раціональному розподілу мас та підсиленню міцності корпусу. Потужність силової установки залишилась така сама, але завдяки раціональним обрисам корпусу швидкість виросла на 2 вузли і досягла 32 вузлів.

Озброєння не змінилось за винятком переходу на 120-мм гармати нової моделі.

Як і на попередниках, не вдалось уникнути перевантаження - замість розрахункової водотоннажності 1 449 т реальна склала водотоннажність склала 1 600 т.

Після вступу Італії у війну на всіх кораблях застарілі 40-мм зенітні гармати та 13,2-мм кулемети замінили на 6 20-мм автоматів «Breda 20/65 Mod. 1935». Кількість бомбоскидачів збільшили до 4.

У 1941-1942 роках на деяких кораблях в середній частині корпуса змонтували 120-мм/15 гаубицю для стрільби освітлювальними снарядами. Пізніше її замінили на 120-мм/50 гармату.

На початку 1943 року на «Грекале» зняли кормовий торпедний апарат, замість нього встановили дві 37-мм зенітні гармати.

Галерея

Посилання

Література

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
  • Эсминцы Второй мировой:первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. - Москва:Эксмо:Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.