HMS Upholder (P37)

«Апхолдер» (англ. HMS Upholder (P37) — британський підводний човен типу «U», друга серія, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії у роки Другої світової війни.

«Апхолдер»
HMS Upholder (P37)
Повернення ПЧ «Апхолдер». 1940
Служба
Тип/клас	Підводні човни типу «U»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
Корабельня	Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес
Замовлено	4 вересня 1939
Закладено	30 жовтня 1939
Спущено на воду	8 липня 1940
Введено в експлуатацію	31 жовтня 1940
На службі	1940-1942
Загибель	Приблизно 14 квітня 1942 року ймовірно потоплений італійським міноносцем «Пегасо» південно-східніше Мальти, або затонув, підірвавшись на міні
Нагороди	2 бойових відзнаки[Прим. 1][1]
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва на Середземному морі * Середземноморська кампанія
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	540—630 тонн (надводна) 730 тонн (підводна)
Довжина	58,22 м
Ширина	4,9 м
Висота	4,62 м
Технічні дані
Рухова установка	Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Paxman Ricardo 2 × електродвигуни
Гвинти	2
Потужність	2 500 к.с. (дизель) 1 450 к.с. (електродвигун)
Швидкість	11,25 вузлів (20,8 км/год) (надводна) 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна)
Дальність плавання	4 500 миль (8 300 км) на швидкості 11 вузлів (надводна) 70 миль (130 км) на швидкості 4 вузли (підводна)
Екіпаж	32 офіцери та матроси
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння	6 × 533-мм торпедних апаратів 8-10 торпед
Зенітне озброєння	1 × 76-мм гармати QF 3-inch 20 cwt

«Апхолдер» був закладений 30 жовтня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернесі. 8 липня 1940 року він був спущений на воду, а 4 листопада 1941 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії.

Підводний човен був одним з чотирьох підводних човнів типу «U», які мали дві зовнішні торпедні апарати в носовій частині, окрім 4 внутрішніх, встановлених на решті човнів цього типу.

«Апхолдер» взяв активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, змагався на Середземному морі, супроводжував мальтійські конвої. Під командуванням лейтенант-командера Малькольма Девіда Ванкліна він став найуспішнішим з усіх британських підводних човнів за часи війни. Діючи у складі 10-ї флотилії підводних човнів, що базувалася на Мальті, субмарина здійснила 25 бойових походів. У післявоєнний час вважалося, що «Апхолдер» за свою кар'єру з грудня 1940 до квітня 1942 року потопив два есмінці, три підводні човни, три транспорти, десять допоміжних військових суден, два танкери та один траулер. Ця цифра була надто оптимістичною і після ретельного вивчення усіх документів було достеменно встановлено, що ПЧ затопив один есмінець, дві підводні човни, дев'ять допоміжних військових суден (у тому числі три великі транспортні судна). Сумарно затоплений тоннаж становив 93031 БРТ.

За проявлену мужність та стійкість у боях удостоєний двох бойових відзнак[1].

Під час проведення 28-го бойового походу (26-го у Середземному морі), що мав бути останнім у його кар'єрі на Середземномор'ї, напередодні повернення до Британії, підводний човен «Апхолдер» загинув з невідомих обставин. 6 квітня 1942 року корабель вийшов у море, 12 числа йому був надісланий наказ на проведення патрулювання визначеної зони разом з човнами «Ардж» та «Трешер» для перехоплення конвою противника, однак, залишається невідомим чи отримав він сигнал.

Найвірогіднішими причинами загибелі човна є версія, що британський човен був виявлений італійським розвідувальним гідролітаком і після чого атакований глибинними бомбами італійського міноносця типу «Орса» «Пегасо» на північний схід від Триполі 14 квітня 1942 року в положенні 34 ° 47 'пн.ш. 55′E, хоча уламків на поверхні води не було видно. Також не виключається версія, що підводний човен затонув 11 квітня 1942 року поблизу Триполі після підриву на мінному полі.