Еск (король Кенту)

Походив зі знатного ютського роду. Син короля Хенгіста. У різних джерелах Еск згадується під різними іменами. Джеффрі Монмутський називає його Еозой, а Беда Преподобний — Орріком на прізвисько Еск. Згідно з «Англосаксонським часописом», був співволодарем батька. Разом з батьком воював проти бриттів, брав участь у битвах при Ейлсфорді 455 року (де юти зазнали поразки), 456 року при Креганфорді, неподалік Лондінія (юти здобули перемогу), поході 465 року проти Корнуолу.

Став королем після загибелі батька. Визнав зверхність короля бритів Аврелія Амброзія. Відповідно до давніх хронік, після смерті короля Аврелія, звільнилися від влади бриттів. Ймовірно перетворив лише військову владу короля на світську, фактично ставши засновником держави. Тому його нащадки називалися Ескінгами, що стали правлячою династією Кенту.

У 490-х роках отримав підтримку з боку саксів, що прибули до південної Британії, заснувавши Сассекс і Ессекс, а потім й англів. Війна тривала з перемінним результатом, втім з боку Еска на думку дослідників мала більш оборонний характер. Основою стратегії Еска були походи та рейди, під час яких спустошували землі південної Британії, поки Еск та союзні вожді англів та саксів не зазнали важкої поразки при Вероламіі. Джефрі Монмутський вважає, що Еск загинув в цій битві, проте інші джерела повідомляють, що Еск уцілів і пізніше брав участь у битві при горі Бадон. На той час лідером германців став Елла, король Сассекса, що першим отримав титул бретвальди. Можливо Еск загинув під час цієї битви або трохи пізніше. За різними відомостями помер близько 512 року. Йому спадкував син Окта.

• Nicholas Brooks: Anglo-Saxon Myths: State and Church, 400—1066, Hambledon & London, 1998, ISBN 978-1852851545, The Kentish Origin Myth, S. 37–46 (англ.)