Хенгіст (король Кенту)

Походив зі впливового роду ютів, який виводив від бога Одіна. Можливо, син конунга Вітгільса. Втім не зміг здобути землі в Ютландії, тому став морським конунгом, займаючись фактично піратством. На початку 440-х років здійснив декілька походів до Фрізландії.

Близько 446 року Хенгіст з братом-близнюком Хорсою на трьох кораблях прибув до східного узбережжя Британії, відомого як Саксонський берег. При цьому Хенгіст поступався Хорсі за першістю.

Король Гуртеірн звернувся за допомогою до ютів Хенгіста і Хорси, які отримали право звести фортецю і верф на острові Танет, за що вони здійснили кілька набігів на країну піктів. Також зобов'язалися допомагати бритам у війні проти скоттів, а Гуртеірну — проти Аврелія Амброзія, претендента на трон (відповідно до «Історії бриттів» Неннія). Беда Преподобний цю історію розповідає коротше: Хенгіст з братом очолював дружину найманців-ютів, що були своєрідною гвардією Гуртеірна, короля Кейнту. Посилившись, Хорса і Хенгіст повалили короля, ставши самостійними володарями Кейнту.

Близько 450 року влаштував шлюб своєї доньки з Гуртеірном. Натомість Хенгіст з братом отримав землі в Британії для себе та своїх родичів. Гуртеірн також не став перешкоджати вигнанню з Кейнта основного кельтського населення. Поступово Хенгіст зумів дипломатичними діями змусити Гуртеірна передати додаткові землі та харчі. При цьому домігся переселення до Британії ютів, численність яких стала швидко зростати. Доволі швидко вдалося здолати Гуйангона, короля кантіїв.

Близько 455 року Гуртеірна було повалено, а замість нього став королем Гвертевір. Той відмовився платити ютам Хенгіста і Хорси обіцяне, розпочавши військові дії. У битві біля Ейлсфорда юти зазнали поразки, а Хорса загинув. Втім Гвертевіра було важко поранено, і невдовзі він помер. Завдяки цьому Хенгіст став одноосібним королем та зумів відновити усі свої володіння, після чого оголосив себе королем ютів в Британії.

456 року Хенгіста зібравши додаткові дружини в Ютландії, перейшов у наступ. У битві при при Креганфорді бритам було завдано поразки. В 460 році в долині Селсбері (сучасне графство Вілтшир) відбулися мирні перемовини між Хенгістом і бритами. Втім за наказом короля Кенту юти атакували присутніх знатних бритів, знищивши усіх. Цим залякав бритів на тривалий час.

У 465 році в Кейнті вибухнуло кантіїв проти ютів. Проте Хенгісту вдалося придушити їх, завдавши нищівної поразки у битві при Віппедсфлеті. В результаті більшість кантіїв була вимушена залишити свої землі, інших — асимільовано ютами. Фактично саме з цього моменту починається розбудова ютського королівства, що отримало назву Кантваре (в подальшому — Кент), прообраз майбутньої Англії. Його столицею став Кантварабург (сучасний Кентербері).

Не в змозі вести постійні війни проти більш численних військ бритів, Хенгіст відступив на північ, за річку Хамбер. Але потім зібрав військо з найкращих вояків і 488 року рушив на зустріч королю бритів Аврелію Амброзію. У битві на полі Майсбілі (поблизу сучасного Шеффілда) Хенгіст зазнав важкої поразки. В результаті вимушений був відступити до Кайр-Конану (сучасного Конісборо). Сюди підійшло військо бритів. Хенгист став військовим табором біля міських стін. Незважаючи на великі втрати, юти були близькі до перемоги. Втім, у вирішальний момент бритам на допомогу прийшло військо Горлоса, володаря Корнуолл, в результаті чого юти зазнали нищівної поразки, а Хенгіст потрапив у полон.

Відповідно до хроніста Гальфрида Монмутського, за три дні в таборі бритів відбулася нарада, на якій було вирішено стратити Хенгіста. Аврелій Амброзій наказав поховати Хенгіста в належному вигляді й насипати над його могилою курган. Боротьбу проти бритів продовжив старший син Хенгіста — Еск.