Еспарцет пісковий

Еспарцет пісковий[2], еспарцет піщаний[3], або донськи́й, або дніпро́вський (Onobrychis arenaria)[1] багаторічна рослина родини бобових, поширений у помірній Євразії від Франції до Монголії та Сибіру. Вид занесений до Червоних книг Латвії та Естонії. Лікарська, кормова і медодайна культура.

Еспарцет пісковий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Еспарцет (Onobrychis)
Вид:
Еспарцет пісковий (O. arenaria)
Біноміальна назва
Onobrychis arenaria
Підвиди

Onobrychis arenaria subsp. cana (Boiss.) Hayek
Onobrychis arenaria subsp. lasiostachya (Boiss.) Hayek
Onobrychis arenaria subsp. miniata (Steven) P.W.Ball
Onobrychis arenaria subsp. sibirica (Besser) P.W.Ball
Onobrychis arenaria subsp. tommasinii (Jord.) Asch. & Graebn.[1]

Опис

Темніший варіант забарвлення квіток

Трав'яниста рослина заввишки 30-60 см, буває 90 — 120 см. Корінь від середнього до довгого (у степах може сягати 2,5 м), розгалужений, жовтуватий. Стебла численні, прямі або висхідні, розгалужені, у нижній частині дерев'янисті. З віком їх чисельність збільшується до 20-30 штук, причому нові пагони наростають по периферії, а центральні при цьому часто не поновлюються. Бруньки відновлення розташовані біля основи цьогорічних пагонів і в пазухах листків. Прилистки коричневі, яйцеподібні, по краю війчасті, нижні зрощені, а верхні — вільні, трикутні. Листки в нижній частині стебла на довгих черешках, у верхній — на коротких, зверху голі, знизу притиснуто запушені, складні, непарнопірчасті, кожен листок складається з 6-25 пар довгастих, дрібних листочків. Жилкування пірчасте.

Суцвіття — густі китиці завдовжки 14-20 см, розташовані на довгих, безлистих квітконосах. Приквітки ланцетні, загострені, плівчасті, завдовжки 2,5-3 мм. Квітконіжки завдовжки 2-2,5 мм. Чашечка коротко запушена, завдовжки 3-6 мм. Віночок завдовжки 7-10 мм, від блідо-рожевого до майже фіолетового, з великим округлим смугастим прапорцем.

Плід — однонасінний, напівкулястий, по гребеню коротко зубчастий біб, завдовжки 4-5 мм.[4] Під час дозрівання він не розкривається, а опадає. Насінина довгаста, коричнева, з дрібно запушеною поверхнею.

Диплоїдний набір хромосом складає 14, або 7 пар.

Поширення та екологія

Ареал виду широкий і охоплює терени Центральної та Східної Європи, Кавказ і південь Сибіру. На півночі зона розповсюдження доходить до східних балтійських країн, де, втім, ця рослина доволі рідкісна.

В Україні зростає на лісових галявинах, в чагарниках, на степових схилах і суходільних луках — в західному Лісостепу і західній частині Степу. Кормова[3].

Рослина світлолюбна, морозо- та посухостійка.[5] Росте на суходільних луках, у степах, по краях чагарникових заростей, на кам'янистих виходах породи, інколи на піщаних ґрунтах.

Пагони відновлення закладаються у жовтні, зимують під відмерлим листям і торішніми пагонами і починають свій ріст у березні. Цвітіння триває з травня до початку серпня, плодоношення відбувається у липні-серпні.

Значення і статус виду

Еспарцет піщаний на марці Латвії

Медодайна рослина. В Україні культивується. Також кормова рослина для худоби, лікарська рослина. Трава еспарцету піщаного багата на каротин, аскорбінову кислоту, плоди містять 7-8 % олії.[6]

Також містить флавоноїди кверцетин, астрагалін, формонетін, гіперозид, 7-гідрокси-6,4'-діметилоксиізофлавон, ізокверцетин, кемпферол, рутин, вестітол.[7]

Внесений до Червоних книг Естонії і Латвії.[4]

Синоніми

  • Hedysarum arenarium Kit.
  • Onobrychis arenaria subsp. arenaria
  • Onobrychis borysthenica (Sirj.) Klokov
  • Onobrychis brachypus Vassilcz.
  • Onobrychis sativa
  • Onobrychis tanaitica Spreng.
  • Onobrychis viciifolia sensu auct.fl.Ross.
  • Onobrychis viciifolia subsp. arenaria (Kit.) Thell.[1]

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.