Розиди

Розиди; Період існування: 99.6–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N апт або альб — наш час
	Троянда
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Суперрозиди (Superrosids)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядки
	Виноградоцвіті (Vitales); ; Fabids Бруслиноцвіті (Celastrales); Гарбузоцвіті (Cucurbitales); Бобовоцвіті (Fabales); Букоцвіті (Fagales); Мальпігієцвіті (Malpighiales); Квасеницецвіті (Oxalidales); Розоцвіті (Rosales); Zygophyllales; ; Malvids Капустоцвіті (Brassicales); Крососомоцвіті (Crossosomatales); Геранієцвіті (Geraniales); Гуертеєцвіті (Huerteales); Мальвоцвіті (Malvales); Миртоцвіті (Myrtales); Пікрамнієцвіті (Picramniales); Сапіндоцвіті (Sapindales); ;
Вікісховище: Rosids

Рози́ди (Rosids) — підклас евдикотів, тобто справжніх дводольних рослин. Згідно із системою APG II класифікації покритонасінних, це справжній монофілетичний таксон, одна з двох головних груп евдикотів (друга — айстериди). У застарілій системі Кронквіста представників розидів відносили до підкласів Hamamelididae, Rosidae і Dilleniidae.

Вік утворення таксону оцінюється в 117–108 млн років[1], перші скам'янілості, що відносять до розидів, мають вік приблизно 94 млн років[2].

Характерні ознаки: довгий ембріон, неактивний ген хлоропласту infA, мітохондріальний інтрон coxII.i3 0. На членах групи звичайні гусениці метеликів, особливо на деревоподібних представниках[3]. Ще однією ознакою є розташування нектарника у квітколожі. Ця ознака є різною у різних груп евдикотів, наприклад, у Vitales він розташований на гіноеціумі (групі маточок), а у Proteaceae — також у квітколожі[4]. Також характерні слизові клітини в квітках, потовщена слизиста внутрішня переклінільна (паралельна поверхні) стінка і відокремлена цитоплазма поширені в цій групі (примітка: ще не знайдені у Геранієцвітих (Geraniales)[5]). Чашолистки характерно мають сліди трьох щілин (у більшості інших Евдикотів — одна[6]). Розвиток пелюстки часто відстає від інших частин квітки).

На сьогоднішній стадії досліджень межі розидів визначені неточно. Підтримку групи оцінюють в 79%[7], але вони також можуть включати Vitales і Saxifragales[8], хоча із слабкою підтримкою. В межах розидів взаємини також дещо неясні[9], і топологія філогенетичного дерева потребує доробки і вдосконалення.

Розиди складаються з двох груп: порядку виноградоцвітих (Vitales) і групи справжніх розидів (eurosids). Своєю чергою справжні розиди поділяються на дві групи: фабіди (fabids) й мальвіди (malvids). Назва фабіди походить від наукової назви бобоцвітих (Fabales), а мальвіди — від наукової назви мальвоцвітих (Malvales).

Філогенетичне дерево розидів:

Розиди

фабіди

	Fagales

	Cucurbitales

Celastrales

	Malpighiales

	Oxalidales

мальвіди

	Geraniales

	Myrtales

Crossosomatales

Picramniales

Sapindales

Huerteales

	Brassicales

	Malvales

Ресурси Інтернет

Angiosperm Phylogeny Website

Посилання

Wikström N. Evolution of the angiosperms: Calibrating the family tree / Savolainen V, & Chase M // PNAS. — 2003. — Т. 268.
Crepet W. Fossil evidence and phylogeny: The age of major angiosperm clades based on mesofossil and macrofossil evidence from Cretaceous deposits / Friis E, & Gandolfo M // American J. Bot. — 2004. — Т. 91.
Janz N. Butterflies and plants: A phylogenetic study / Nylin S // Evolution. — 1998. — Т. 52. — С. 486-502.
Smets E. La présence des "nectaria persistentia" chez les Magnoliophytina (Angiospermes) // Candollea. — 1988. — Т. 43. — С. 709-716.
Matthews M. Floral structure and systematics in four orders of rosids, including a broad survey of floral mucilage cells / Endress P // Plant Syst. Evol.. — 2006.
Von Balthazar M. Development of inflorescences and flowers in Buxaceae and the problem of perianth interpretation. / Endress P // Int. J. Plant Sci.. — 2002. — Т. 163. — С. 847-876.
Soltis D. Gunnerales are sister to other core eudicots: Implications for the evolution of pentamery. / et al // American J. Bot.. — 2003. — Т. 90. — С. 461-470.
Soltis P. Angiosperm phylogeny inferred from multiple genes as a tool for comparative biology. / Soltis D and Chase M // Nature. — 1999. — Т. 402. — С. 402-404.
Soltis D. Phylogeny and character evolution in the Asteraceae based on chloroplast DNA restriction site mapping. / et al // Syst. Bot.. — 1991. — Т. 16. — С. 98-115.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Wikström N. Evolution of the angiosperms: Calibrating the family tree / Savolainen V, & Chase M // PNAS. — 2003. — Т. 268.

[2] Crepet W. Fossil evidence and phylogeny: The age of major angiosperm clades based on mesofossil and macrofossil evidence from Cretaceous deposits / Friis E, & Gandolfo M // American J. Bot. — 2004. — Т. 91.

[3] Janz N. Butterflies and plants: A phylogenetic study / Nylin S // Evolution. — 1998. — Т. 52. — С. 486-502.

[4] Smets E. La présence des "nectaria persistentia" chez les Magnoliophytina (Angiospermes) // Candollea. — 1988. — Т. 43. — С. 709-716.

[5] Matthews M. Floral structure and systematics in four orders of rosids, including a broad survey of floral mucilage cells / Endress P // Plant Syst. Evol.. — 2006.

[6] Von Balthazar M. Development of inflorescences and flowers in Buxaceae and the problem of perianth interpretation. / Endress P // Int. J. Plant Sci.. — 2002. — Т. 163. — С. 847-876.

[7] Soltis D. Gunnerales are sister to other core eudicots: Implications for the evolution of pentamery. / et al // American J. Bot.. — 2003. — Т. 90. — С. 461-470.

[8] Soltis P. Angiosperm phylogeny inferred from multiple genes as a tool for comparative biology. / Soltis D and Chase M // Nature. — 1999. — Т. 402. — С. 402-404.

[9] Soltis D. Phylogeny and character evolution in the Asteraceae based on chloroplast DNA restriction site mapping. / et al // Syst. Bot.. — 1991. — Т. 16. — С. 98-115.