Естетизм
Естети́зм — (з грецької «почуттєвий, здатний відчувати»)
Напрямок в мистецтві кінця 19 початку 20 століть, що виник в Англії, як реакція на стриманий стиль вікторіанської доби. Основне філософське підгрунтя цього погляду була ідея мистецтва заради мистецтва, яка сформувалася ще в античні часи. Представники цього напрямку вивищували мистецтво навіть понад життям. Естетизм був противагою реалізму. Теорію естетизму викладено в книжці Оскара Уайльда «Задуми»(1891).
В літературі
В літературі естетизм — тенденція в англійській літературі, яка сформувалася наприкінці 19 століття під впливом ідей Джона Рескіна та Волтера Пейтера.
Найяскравішим представником естетизму став Оскар Уайльд, який вважав, що мистецтво живе своїм життям незалежно від дійсності і тому перебуває в опозиції до свого часу, що життя наслідує мистецтво, а не навпаки, що «немає книжок моральних або аморальних, є книжки добре написані або погано написані»[1].
Див. також
Примітки
- «Портрет Доріана Грея», передмова Оскар Уайльд
Література
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
Посилання
- Естетизм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 418-419. — 1000 екз.
- Естетизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 348.