Естляндія

У 12 сторіччі Данія, завдяки своєму флоту домінувала на Балтійському морі. Проте, данці потерпали від куршських, лівських та естських піратів. Тому данська корона спорядила каральні походи углиб землі естів у 1170, 1194 й 1197 роках.

Остаточне підкорення естського краю Данією сталося 1219 року.

Новостворена данцями шляхта складалася на 80% з німецьких колоністів, 18% - з данських й 2% естів-християн.

Внутрішніє знесилення Данії та боротьба естів за підтримки зі Пскову призвело до продажу данським королем Вальдемаром IV Естляндії Лівонському ордену у 1346 році.

У 1346—1561 естляндія була частиною Лівонського ордену та Лівонської конфедерації (з 1435 року).

У 1444-1448 роках тривала лівсько-новгородська війна. Після приєднання у 1478 році до Великого князівства Московського Новгородської республіки Москва зводить у 1492 році навпроти Нарви Івангород. 1501 року під час московсько-лівонсько-литовської війни у битві під Гельмедом недалеко від Дерпта Лівонський орден був розбитий московським військом.

Після початку Лівонської війни 1558-1582 років у 1561 році скасований Лівонський орден, а Естляндія відійшла під владу Шведської імперії.

У 1559—1710 роках Естляндія була частиною Шведської імперії. У 1710 під час Північної війни 1700—1721 Швеція поступилася Естляндією Російській імперії.

У складі Російської імперії була виділена як Ревельска губернія, а з 1783 року, - як Естляндська губернія.

1918 року увійшла до незалежної Естонської республіки.

Термін Естляндія вийшов з ужитку.