Ефект Зеєбека

Ефект Зеєбека — явище виникнення електрорушійної сили між двома контактами різних провідників, які перебувають при різній температурі. Прикладом застосування є термопара.

Явище виникнення напруги в металевому бруску, кінці якого мали різну температуру, відкрив (випадково) у 1821 р. Томас Зеєбек.

Ефект Зеєбека виникає в колі, яке складається із двох спаяних між собою провідників (термопара). Один із контактів нагрівають, і тоді в колі виникає електричний струм. Різниця потенціалів (електрорушійна сила), яка виникає між контактами, залежить від роду провідників контактів та від різниці температури між контактами. Її можна подати у вигляді загальної формули:

${\displaystyle {\mathcal {E}}=f(T_{1})-f(T_{2})}$,

де ${\displaystyle T_{1}>T_{2}}$.

Похідна функції f(T)

${\displaystyle \alpha ={\frac {df(T)}{dT}}}$

називається коефіцієнтом термоелектрорушійної сили контакту.

Коефіцієнт термоелекторушійної сили контакту можна подати у вигляді різниці двох величин, які характеризують матеріал провідника:

${\displaystyle \alpha _{12}=\alpha _{1}-\alpha _{2}}$[1].

Коефіцієнти ${\displaystyle \alpha _{i}}$ називають коефіцієнтами Зеєбека або коефіцієнтами терморушійної сили речовини. Загалом ці коефіцієнти залежать від температури, й навіть можуть міняти знак при її зміні.