Жагань

Жа́гань (пол. Żagań) — місто в Польщі в Любуському воєводстві, на річці Бубр, на кордоні Нижньої Сілезії та Тшебінської височини. На півдні від міста розташовані Нижньосілезькі ліси, звідки витікають та впадають у річку Бубр його ліві притоки Квіса i Черна. До 1998 року належало до Зеленогурського воєводства.

Жагань
Żagań
Герб Прапор
Основні дані
51°37′ пн. ш. 15°19′ сх. д.
Країна  Польща
Регіон Любуське воєводство
Засновано XII століття
Магдебурзьке право 1280
Площа 40,38 км²
Населення 26791 (2011)[1]
· густота 656 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 100 м
Міста-побратими Тельтов
Телефонний код (48) 68
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів FZG
GeoNames 3080944
OSM r2872135 ·R
Поштові індекси 68-100 до 68-103
Міська влада
Вебсайт um.zagan.pl
Мапа
 Жагань у Вікісховищі

Назва
  • Жа́гань (пол. Żagań, в.-луж. і чеськ. Zaháň) — польська, лужицька і чеська назви.
  • Жегань (пол. Żegań), Жеган (пол. Żegan), або Зеган (пол. Zegan) — історичні польські назви.
  • Заган (нім. Sagan) — історична німецька назва.
  • Заган-Сілезький (нім. Sagan in Schlesien), або Саган-на-Бобері (нім. Sagan am Bober) — альтернативні німецькі назви.
  • Саган (лат. Saganum), або Загано (лат. Zagano) — латинські назви.

Історія

Згідно з переказами, місто закладено близько 700 року Жаганною, слов'янською княгинею, дочкою Ванди, внучкою Крака. За історичними даними Загань закладена в другій половині XII століття королем Болеславом IV Кучерявим як місто та застава при переправі через Бубр. Міські права отримало в 1285. З кінця XIII-го століття Жагань була столицею незалежного Жаганського князівства, яким до 1472 року керував Сілезький П'яст. Починаючи з 1472 року князівство переходило під управління саксонських (1472-1549), а з 1549 року габсбурзьких володарів спочатку у складі чеських територій, а 1627 повністю під управлінням габсбургів. 

У 1785 році після розподілу Речі Посполітої герцогство відійшло під управління курляндського князя Пйотра Бірона. У 1842-1862 роках, за часів княгині Дороти де Талейранд-Перігорд, наймолодшої дочки Бірона, Жагань стала важливим центром культурного та політичного життя. У той час в місті працювали такі відомі люди, як Ференц Ліст, Божена Немкова та Оноре де Бальзак. Нащадки Бірона керували Жаганню до 1935 року, аж доки уряд Третього рейху не конфіскував княжий палац, а князь Бозон II оголосився ворогом держави і був позбавлений громадянства.

З другої половини XIX ст. на території міста знаходився військовий гарнізон, у якому розміщувалися спочатку прусські війська, згодом рейхсвер, війська вермахту, а по закінченню Другої світової війни війська червоної та польської армій.

Під час Другої світової війни Жагань та сусідні міста стали місцем для створення таборів для військовополонених. Восени 1939 р. було організовано табір "Stalag VIII C", де першими військовополоненими були поляки—учасники вересневої кампанії, але в більш пізній період до табору відправлялися десятки тисяч ув'язнених різних національностей.

Найвідомішим табором військових в'язнів у Жагані був «Stalag Luft 3», призначений для пілотів союзних військ. В ніч з 24 на 25 березня 1944 року 76 в'язнів організували втечу через пробурений тунель. Майже всіх втікачів упіймали і лише трьом учасники вдалося втекти. 50 учасників втечі були одразу розстріляні. 

16 лютого 1945 року, після чотирьох днів жорстоких боїв, підрозділи 117-ї Бердичівської гвардійської стрілецької дивізії зайняли правобережну частину міста. У травні почалася депортація німецького населення, місто перейшло до складу Польської держави. 

До адміністративної реформи 1998 року Жагань знаходився у складі Зеленогурського воєводства, нині у складі Любуського воєводства.

У 2006 році Жагань, як одне із 32 міст із серії «Історичні міста Польщі», був відзначений на монеті номіналом 2 злотих, викарбуваної Національним банком Польщі.

Щороку в Шагані відбувається ярмарок Міхала, один з найбільших культурних подій в регіоні.

27 січня 2014 року було прийнято рішення про розміщення 119 танків-леопардів у 34-й бригаді бронетехніки у Жагані. 14 січня 2017 року в місті відбувся офіційний прийом американських військ.

Значним осередком культури і науки був монастир Августинців, у якому проводились астрономічні спостереження (тут працював також Йоган Кеплер).

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 12945 2472 9352 1121
Жінки 13846 2249 8492 3105
Разом 26791 4721 17844 4226

Економіка

Деревообробна, металургійна, текстильна, харчова, будівельна промисловість.

Пам'ятки
  • монастир (середини XIV століття, з подальшими добудовами)
  • монастир Єзуїтів, попередньо Францисканців з костелом XIV—XVI століття, перебудований у XVI столітті)
  • Каплиця Гробу Христа (XVI століття, початок XVII століття)
  • Бароковий палац Лобковіців(1670—1686)
  • Пізньокласична оранжерея (1845—1846)
  • костел Святих Петра і Павла (XIV—XVI ст.)
  • костел Святого Духа (1701—1702)
  • Фрагменти стін (XIV—XVI ст.)
  • Залізничний вокзал з п'ятьма перонами.

Культура

Персоналії, пов'язані з містом

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

Джерела
  • Peter Hasse, Johannes Wiesinger: Handbuch für Blitzschutz und Erdung – mit 33 Tabellen. Offenbach: VDE-Verlag, 1993, s. 35–36. ISBN 3-7905-0657-5 (нім.).
  • Stanisław Kowalski: Zabytki województwa zielonogórskiego. Zielona Góra: Lubuskie Towarzystwo Naukowe, 1987, s. 234–245.
  • Hieronim Szczegóła: Żagań, Studia nad początkami i rozplanowaniem miast nad środkową Odrą i dolną Wartą (Województwo zielonogórskie). Zielona Góra: Lubuskie Towarzystwo Naukowe, 1970, s. 516.
  • Katarzyna Adamek, Marian Ryszard Świątek: Żagań znany i nieznany. Wrocław: Wydawnictwo „ATLA 2", 2002, s. 14–26. ISBN 83-912320-3-4.
  • Jerzy Kozłowski, Robert Zarzycki: Piękno ziemi żagańskiej. Katowice: Videograf II, 2008, s. 8–11. ISBN 978-83-7183-658-9.
  • Żagań. Plan miasta. Zielona Góra: Zakład Kartograficzny „Sygnatura”, 1998. ISBN 83-87873-02-0.
  • Robert Zarzycki: Żagań 1945-1950. Żagań: 2005, s. 7–14. ISBN 83-921521-0-07.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.