Нижня Сілезія

Наприкінці Льодовикового періоду, перші люди з'явилися в Сілезькій долині. Бл. 5,000 років до н. е., перші кочові люди заселили Нижню Сілезію, які жили в печерах і примітивних домівках. Вони були збирачами, мисливцями і рибалками. Використовували зброю і інші інструменти, зроблені з каменю і деревини.

Сілезія була описана у Magna Germania дві тисячі років тому, а також у ній згадуються ряд німецьких племен серед них вандали, лугії і сілінгані.

Деякі племена переселились на схід Давньої Німеччини з Сарматії, Малої Азії, і Азійського степу протягом Великого переселення народів на початку 6-го сторіччя.

У 9-му і 10-му сторіччі територія належала Великій Моравії, а після Богемії. У 990 Сілезія була завойована і об'єднана з Польщею князем Мешко I.

Сілезія була розділена на Нижню і Верхню частини в 1172 протягом періоду феодальної роздробленності Польщі коли земля ділилася між двома синами Великого князя Владислава II. Болеслав Високий керував Нижньою Сілезією з її столицею у Вроцлаві (потім відомою як пол. Vratislav або Prezla) і Мешко Платоногій управляв Верхньою Сілезією з її столицею в Ополе.

Нижня Сілезія була поділена на 17 князівств.

Князівства Нижньої Сілезії в 14-му столітті:

• Вроцлавське князівство (нім. Breslau)
• Бжецьке князівство (нім. Brieg)
• Олешніцьке князівство (нім. Oels)
• Легніцьке князівство (нім. Liegnitz)
• Зембицьке князівство (нім. Münsterberg)
• Свідницьке князівство (нім. Schweidnitz)
• Глогувське князівство (нім. Glogau)
• Ниське князівство (нім. Neisse)
• Жагань-Шпротавське князівство (нім. Sagan-Sprottau)
• Кросно-Оджансько-Сцинавське князівство (нім. Krossen-Steinau)

У 1348 більшість сілезьких князівств перебували під владою сілезьких П'ястів і були частиною володінь Корони святого Вацлава. У 1476 район Кросно став частиною Брандебурзької марки, коли вдова правителя П'ястів, Барбара фон Брандербург, дочка електора Альберта ІІІ Ахіллеса, успадкувала Кроссен. У 1526 Сілезія відійшла австрійській Габсбурзькій монархії після смерті короля Богемії Луїса II. Бранденбург оскаржив спадкоємство, цитуючи договір, підписаний Фрідріхом II, але Сілезія майже вся залишилася під контролем Габсбургів до 1742.

Сілезія на мапі Пруссії

Більшість Сілезії, зокрема вся Нижня Сілезія, стали частиною Пруссії. У 1742 після Першої сілезької війни і була перетворена у провінцію Сілезію, що мала поділ на райони Нижня Сілезія (Liegnitz), Середня Сілезія (Breslau), і Верхня Сілезія (Oppeln).

Область навколо Гьорліца в Верхній Лужиці був доданий до Нижньої Сілезії в 1815, після Наполеонівських війн.

На початку 20 сторіччя Нижня Сілезія мало в основному німецькомовне населення. Після Першої Світової війни, Верхня Сілезія була поділена між Німеччиною, Польщею, і Чехословаччиною, Нижня Сілезія залишилася у Німеччини. Прусська провінція Сілезія була реорганізована в провінції Нижня Сілезія і Верхня Сілезія.

Після кінця Другої Світової війни, Нижня Сілезія на схід від Нейсе була передана Польщі згідно з рішенням Потсдамської конференції у 1945. Німецьке і чеське населення було замінено на польське з областей анексованих Радянським Союзом.

З 1945—1975 Нижня Сілезія була підпорядкована Вроцлавському воєводству. В результаті реорганізації місцевого самоуправління (1975), поділ Польщі був реорганізований у 49 воєводств, чотири з них в Нижній Сілезії: Єленя-Гурське воєводство, Легницьке воєводство, Валбжиське воєводство і Вроцлавське воєводство (1975—1998). В результаті реорганізації місцевого самоуправління 1998, ці воєводства увійшли у Нижньосілезьке воєводство (1 січня 1999) 4 воєводства об'єдналося, зі столицею Вроцлав.

Частина Лужиці, що була у складі Нижньої Сілезії починаючи з 1815, на захід від Нейсе, яка залишилася в Німеччині ділиться між районами Гьорліц і Нижньосілезька Верхня Лужиця в Саксонії і Верхній Шпревальд-Лужиця в Бранденбурзі.

Судети, геологічно різноманітні гори, які тягнуться на 280 кілометрів від Ложицька Брама на сході до Моравська Брама на заході. Судети топографічно діляться на Західні і Східні Судети. А також Судети мають поділ на: Іжерськи гори (Висока Копа, 1,126 м), Крконоше (Снєжка, 1,602 м), Рудавий Яновицький (Скальнік, 945 м.) і Кашавські гори (Скопець, 724 м.).Вони оточені Єліногорською улоговиною (420—450 м).

Сльоза (пол. Ślęża)

Сілезька низовина складається з Сілезької низовини (пол. Nizina Śląska) і Сілезьколужицької низовини (пол. Nizina Śląsko-Łużycka). Ці дві низовини відділяються одна від одної Качавицькою долиною (пол. Dolina Kaczawy), і від Судетів Судетським Крайовим Розломом, що має прямує від Болеславця (на північному заході) до Злоти-Стоку (на південному сході). Південна частина долини включає Судетський Форлянд, що складається з низькогір'їв: Стжегомське височина (пол. Wzgórze Strzegomskie 232 м), Група Слезька (пол. Masyw Ślęży 718 м), і Немчансько-Стжелінське височина (пол. Wzgórza Niemczańsko-Strzelińskie, 392 м). Низькогір'я є також в областях Судецької низовини (пол. Obniżenie Sudeckie), Свидніцької рівнини (пол. Równina Świdnicka), і Дзержонівської улоговини (пол. Kotlina Dzierżoniowska). Східна частина Сілезької низовини складається з широкої Сілезької низовини, що йде вздовж берегів Одеру.