Жак Дютрон

Жак Дютрон на сцені, 1971 рік

На початку 1960-х років Дютрон зібрав свою власну групу під назвою «El Toro et les Cyclones». Паралельно він працював асистентом креативного директора в студії звукозапису «Vogue». 1966 року його група здобула певну популярність завдяки хіту «Et moi, et moi, et moi»[4].

1965 року Жак Дютрон зустрічає письменника і журналіста Жака Ланцмана. Завдяки цій дружбі почалася довга (близько десяти років) і плідна співпраця автора і композитора. 1968 року Дютрон уперше виходить на естраду як співак і досі залишається одним з найпопулярніших і найяскравіших виконавців пісні у Франції.

Кінодебют Жака Дютрона відбувся 1973 року: він зіграв одну з головних ролей у фільмі свого старого друга Жана-Марі Пер'є «Антуан і Себастьян». Стрічка мала великий успіх, і популярний співак незабаром перетворився на не менш популярного актора[4]. За десять років він знявся більше ніж у 20-ти фільмах. Бувши великим прихильником Хамфрі Богарта[4], він швидко перейшов від комічних ролей («Добрі і злі», «Віолета і Франсуа») до драматичних. Однією з найяскравіших робіт актора в ранній період стала роль сумного клоуна у драмі Анджея Жулавського «Головне — кохати».

У 1980-ті Дютрон продовжував працювати на знімальному майданчику та у студії звукозапису. Він зіграв Поля Годара, альтер-его режисера Жана-Люка Годара, у драмі «Рятуйся, хто може» (1980), потім знявся у Барбета Шредера («Шулери») і — вже удруге — у Жулавського («Мої ночі прекрасніші за ваші дні»).

Значною роботою Жака Дютрона стало виконання головної ролі в біографічній стрічці режисера Моріса Піали «Ван Гог» (1992), присвяченому останнім дням життю великого художника. За цю роль Дютрона нагородили премією «Сезар» у номінації «Найкращий актор». Згодом він номінувався на престижну нагороду ще тричі (за ролі у фільмах «Мадо», «Се ля ві» та Вандомська площа), а 2005 року отримав почесний «Сезар» за сукупність творчих досягнень[5].

У 1990-ті та 2000-ні роки Дютрон продовжував зніматися у найкращих незалежних режисерів Франції, як-от Ніколь Гарсія («Вандомська площа») і Клод Шаброль («Спасибі за шоколад»), паралельно беручи участь у жанрових стрічках. 2001 року він з'явився в комедії «Се ля ві», у 2002 та 2004 — у комедіях «Цілуй, кого хочеш» і «Розпусники». 2007 року Дютрон знявся відразу у двох популярних фільмах: драматичній комедії «Моє місце під сонцем» і кримінальному трилері «Друге дихання», де його партнерами стали Даніель Отей, Моніка Белуччі, Мішель Блан та Ерік Кантона.

2010 року Жак Дютрон після трирічної перерви повернувся на екрани. Він виконав головну роль у мелодрамі «Жозеф та дівчина», де його партнеркою стала молода акторка Афсія Ерзі.

Жак Дютрон написав музику до кількох фільмів, таких, як «Антуан і Себастьян», «Брудний мрійник», «Ван Гог»[4].