Жак Фреско

Жак Фреско народився 13 березня 1916 року в Брукліні — районі Нью-Йорка[4], в родині єврейських емігрантів з Туреччини, сефардів . Його дитинство пройшло на вулицях рідного міста. Фреско навчався в місцевій загальноосвітній школі. За словами самого Жака, вже з малого віку він почав розуміти необхідність мислити глобально[5] — багато в чому на це вплинув його дід. На одному зі шкільних занять Жак відмовився давати традиційну клятву вірності прапору США[6], пояснивши свою поведінку тим, що багато досягнень були зроблені представниками різних народів. Тому він вважав за краще б дати клятву вірності планеті Земля і всьому живому, а не прапору конкретної країни[7] . В результаті директор дозволив Жаку займатися самостійно за умови, що він буде щотижня звітувати йому про те, що дізнався. Приблизно через два роки директор школи помер, і Жак був позбавлений своїх привілеїв. Тоді, в дванадцять років, він покинув школу[8] . У цей час Жак почав цікавитися літаками, прагнув зрозуміти принцип їх руху[9]. У віці чотирнадцяти років, під час Великої депресії, Фреско пішов з дому, подорожуючи автостопом[10] .

Як розповідав сам Фреско, в 1931 році він відвідав зустріч з Альбертом Ейнштейном, що запам'ятав на все життя[11][12] . У віці вісімнадцяти років, в 1934 році, Жак почав займатися конструюванням[13] .

Жак деякий час працював у соціальному центрі надання допомоги наркоманам, алкоголікам і важким підліткам. Однак дуже швидко він усвідомив, що його робота позбавлена сенсу в довгостроковій перспективі. Поки ти займаєшся однією людиною, що потрапила в біду, система породжує тисячі нових. Тоді Жак вирішив, що необхідно займатися пошуком і усуненням реальних причин виникнення проблеми, а не марно боротися з її наслідками.

У пошуках рішень і відповідей на свої питання, Жак Фреско вирушив на Південно-Тихоокеанські острови Туамоту[14], де спілкувався з аборигенами — носіями незайманих традицій суспільства.

Найважливішим для мене стало те, як ці люди розподіляли між собою ресурси — це у буквальному сенсі відкрило мені очі. Саме тоді я усвідомив, наскільки катастрофічними є наслідки дефіциту і як сильно це впливає на поведінку людей і на формування їхніх цінностей. На острові, після ловлі риби, тубільці просто ходили та роздавали її всім в окрузі. Риби було так багато, що її було вдосталь для всіх і навіть більше. Проблеми починаються тоді, коли з тих чи інших причин немає можливості прогодувати все плем'я. У цьому випадку людська поведінка сильно змінюється: вони починають ховати їжу, красти і навіть битися.

Велика депресія

Події Великої депресії сильно потрясли тринадцятирічного Фреско. Мільйони людей голодували і ледь тягнули жалюгідне існування, у той час, як всі заводи і фабрики стояли на своїх місцях, було достатньо сировини та матеріалів. Проте у людей не було грошей, і все суспільство зупинислось паралізоване. Наслідком роздумів Фреско над всім цим виявились розробки та ідеї, викладені у Проєкті Венера.

Протягом усього часу основною мотивацією, яка спонукала мене робити те, що я робив, було споглядання нескінченних війн, кризи, марні людські страждання, злидні, корупційність і повна байдужість влади до проблем людей. Серйозними стимулами для мене завжди були і залишаються некомпетентність урядів і практично повна відсутність пропозицій з боку наукових кіл. На жаль, більшість людей не бачить загальної картини: вузька спеціалізація в окремих науках та дисциплінах заважають універсальному розумінню навколишньої дійсності. Науковці та політики дивляться на проблеми, що виникають, зсередини тієї системи, в якій вони перебувають, в той час як саме ця система і є основною причиною цих проблем у першу чергу. Я дуже розчарований тими, хто так посилено працює над проблемами терраформування інших планет, коли на нашій рідній Землі до цього часу — війни, злидні та ігнорування турбот про довкілля.

За словами самого Фреско, він почав працювати в компанії Douglas Aircraft у 1939 році[15], представивши альтернативні розробки літаючих крил, літаків у формі диска, створених ним на початку 1930-х років, незамерзаючого електростатичного обладнання для авіаційних крил, нових типів коліс для збереження гуми за допомогою мінімізації зносу при посадці, а також сотень інших аеродинамічних систем, серед яких були варіанти систем безпеки літака. Деякі з його креслень свого часу були відхилені як непрактичні[16] .

У 1942 році Жак Фреско служив в армії США . Він займався технічним проєктуванням у відділі розробок на авіабазі поблизу поля Уїлбура Райта в Огайо . Однією з спроектованих їм моделей було «радикальне крило змінного прогину», за допомогою якого пілот був здатний регулювати товщину крила під час набору висоти і подальшого польоту[17] . Розробка була запатентована і використовувалася у військово-повітряних силах США. Незважаючи на успіх, Фреско був звільнений зі служби через проблеми з дисципліною[18].

Великий вплив на ідеї Жака Фреско мав «Манхеттенський проект»[19] . Він вважав, що сили і ресурси, витрачені на створення зброї масового ураження, можна було направити на поліпшення якості життя і досягнення оптимальної симбіотичного зв'язку людини з природою[20] .

Фреско співпрацював з Ерлом Мюнц на проектуванні житла малої вартості. Спільно з Гаррі Джіаретта і Елі катранах був створений дизайн, який влітку 1948 року втілився в проєктний будинок, побудований переважно з алюмінію і скла[21] . «Трендовий будинок» (англ. Trend Home) три місяці демонстрували всім бажаючим в одному з відділень студії Warner Bros. в Голлівуді[21] . Виручка від показу пішла на фінансування «Товариства запобігання раковим захворюванням» (англ. Cancer Prevention Society). «Трендовий дому» було потрібно федеральне грошове забезпечення, але запит на підтримку проєкту було відхилено[22].

В кінці 1940-х років Жак Фреско став директором створених ним в Лос-Анджелесі Наукових дослідних лабораторій (англ. Scientific Research Laboratories[23]). Тут він проводив лекції, викладав технічне проєктування, досліджував, винаходив і був науковим консультантом[24] . У 1955 році через фінансові труднощі Фреско покинув Каліфорнію після того, як його лабораторія була знесена для побудови автомагістралі I-5[25] .

У 1950-х роках Жак Фреско переселився в Маямі, Флориду. Він зайнявся психологічним консультуванням. Не маючи університетської підготовки в цій галузі[26] та отримавши негативні відгуки від «Американської психологічної асоціації», Фреско перестав займатися цією справою[26]. В цей же час Жак спеціально вступав в націоналістичні організації, щоб перевірити можливість зміни переконань і поведінки людей. За його словами, він вступив в локальний ку-клукс-клан і централізовану організацію White Citizens 'Council з метою змінити погляди членів цих спільнот на проблему расової дискримінації[27] .

У Маямі Фреско запропонував проект циркулярного міста[28], ідею якого підказало йому зубчасте колесо[29]. Він також працював в якості промислового дизайнера в компаніях Alcoa і Major Realty[30]. Такий будинок, що складався здебільшого з збірних компонентів з алюмінію, продавався за 2950 доларів (або за 7500, але з усією внутрішньою начинкою)[31]. В цей час Фреско фінансував свої проекти за рахунок власної корпорації Jacque Fresco Enterprises, що займається дизайном збірних алюмінієвих конструкцій[32].

З 1955 по 1965 роки Жак Фреско називав свої соціальні ідеї «Проєкт Американа» (англ. Project AmericanaProject Americana)[33].

Дослідницький центр «Проєкту Венера»

Книга «Погляд у майбутнє» (англ. Looking Forward) була випущена в 1969 році. Кеннет С. Кіз мл. став співавтором книги спільно з Жаком Фреско. У цій книзі автори описують кібернетичне співтовариство, в якому відпадає необхідність у роботі і робочих професіях, а у членів самого співтовариства з'являються зовсім інші орієнтири[34] .

Жак Фреско утворив корпорацію «Соціокібернетіка», що налічувала 250 членів[35]. Він читав лекції в містах Маямі-Біч та Корал-Гейблз[36]. Фреско рекламував свою організацію в університетах, на радіо і по телебаченню[37]. «Соціокібернетіка» згодом була розформована, була придбана земельна ділянка в іншому місці — в місті Вінус у Флориді. Жак побудував тут свій будинок і дослідницький центр[38].

Корпорація «Соціокібернетіка» стала згодом передвісником організації «Проєкт Венера»[39].

Роксана Медоуз надавала допомогу Жаку Фреско з 1976 року. В якості партнера і адміністративного колеги вона контролювала значну частину менеджменту «Проєкту Венера»[40]. У 1994 році Жак Фреско заснував некомерційну міжнародну неурядову організацію «Проєкт Венера»[41]. Основною метою «Проєкту Венера» стало створення суспільного устрою на базі ресурсо-орієнтованої економічної моделі, заснованої на широкому застосуванні технічних і технологічних рішень.

Фреско спільно з Роксаною Медоуз підтримували організацію в 1990-х за рахунок коштів, отриманих від сторонніх контрактів, промислової інженерії, архітектурного моделювання та консультацій з винаходів[42][43].

У 2002 році Жак опублікував свою головну працю «Все найкраще, що не купиш за гроші» (англ. The Best That Money Can't Buy)[44][45]. У 2006 Вільям Газецький зняв частково біографічну кінокартину про Фреско під назвою «Спроєктоване майбутнє» (англ. Future by Design)[46]. У 2008 Пітер Джозеф в кінофільмі «Дух часу: Додаток» досить докладно виклав ідеї Фреско про майбутнє. У січні 2011 року відбулася прем'єра фільму «Дух часу: Наступний крок», в якому також знімався Фреско; в кінокартині розповідалося про «Проєкті Венера». У квітні 2012 організація «Проєкт Венера» і рух «Дух часу» розійшлися зважаючи на розбіжності щодо цілей і характеру дій[47].

У 2010 році Жак Фреско подав заявку на реєстрацію фрази «ресурсо-орієнтована економіка» в якості товарного знака. Фраза була визнана занадто універсальною, через що заявка на реєстрацію була відхилена[48].

У квітні 2012 року Роксана Медоуз випустила фільм «Рай або забуття» (англ. Paradise or Oblivion), в якому викладаються цілі та пропозиції організації «Проєкт Венера»[49]. У червні 2012 року Майя Борг показала на Единбурзькому кінофестивалі свій фільм «Майбутнє, любов моя» (англ. Future, My Love), освітивши роботу Жака і Роксани[50].

Фреско помер 18 травня 2017 року під час сну в своєму будинку в Сібрінгзі, Флорида, від ускладнень хвороби Паркінсона у віці 101 року[51][52].

Фреско походить із сім'ї емігрантів з Близького Сходу. Батько Жака Фреско, Ісаак (1880—1963), був землевласником із Константинополя (зараз Стамбул, Туреччина), з початком Великої депресії втратив роботу. Мати Жака, Лена (1887—1988), іммігрувала з Єрусалима, була домогосподаркою, яка підробляла на шитті. У нього також був старший брат Давид, який уплинув на звернення Жака до релігії через еволюційну теорію, і молодша сестра Фреда. Фреско був одружений двічі. Перший шлюб припадає на період, коли він жив у Лос-Анжелесі, другий— на час перших років його життя в Маямі. Жак розлучився з другою дружиною — Патрицією — в 1957 році і відтоді більше не одружувався. Патриція народила йому сина Річарда (1953—1976) та доньку Бамбі (1956—2010).

• Критичне ставлення Фреско до сучасної економіки порівнювали з концепцією «хижацької фази людського розвитку» Торстейна Веблена, писав журнал Society and Business Review[53].
• Теоретик синергетики Артур Коултер називає проекти міст Жака «органічними» і «скоріше еволюційними, ніж революційними»[54], вважаючи дані міста реалізацією ідеї Уолтера Кеннона про досягнення гомеостазу в суспільстві[54].
• Робота Жака Фреско свого часу привернула ентузіаста наукової фантастики і літературного критика Фореста Экермана. Згодом Жак привернув одного з аніматорів серіалу " Зоряний шлях " Дуга Дрекслера для роботи над декількома комп'ютерними рендерами дизайнів Фреско[55].
• Фізик Пол Хьюит при згадці Фреско сказав, що саме він надихнув його на кар'єру в області фізичної науки[56].
• На думку марксистів, Проєкт Венера близький до утопічного соціалізму[57]. Шлях до подолання економічних криз Фреско бачить у знищенні грошової системи. Але Проєкт Венера є не продовженням розвитку сучасного суспільства, а лише пропонованою альтернативою приватній власності на засоби виробництва. Передбачається, що люди повинні просто свідомо його обрати. У цьому суб'єктивному підході марксисти вбачають утопізм такого соціального проєкту. Фреско не запропонував варіантів виходу з кризи, він лише вважав, що після реалізації проєкту Венера криз не буде.

У липні 2016 Жак Фреско був удостоєний нагороди Novus Summit в номінації Міське проектування / Спільнота, за підтримки департаменту ООН з економічних і соціальних питань[58], за внесок в досягнення цілей сталого розвитку[59].