Жамагирк

Жамагирк (вірм. Ժամագիրք, дослівно Книга часів[1][2]), також Ахотаматуйц (вірм. Աղոթամատույց) — вірменська богослужбова книга, що містить добові молитви, шаракани, проповіді та церковні пісні. Іноді містить і календарні таблиці для уточнення церковних свят, а також хронологічний список католикосів[3][4]. Аналог православного «Часослова»[5] та католицького «Бревіарія»[6].

Сторінка з рукопису «Жамагирка» з музичними нотаціями

Історичний нарис

Перші «Жамагирки» були складені зусиллями вірменських просвітителів V століття — Саака Партева, Месропа Маштоца, Гюта Арахезаці і Йоана Мандакуні, на основі перекладів псалмів і молитов з грецької[7][8]. Пізніше поступово редагувався і доповнювався аж до XVII століття. У збагаченні збірника істотна роль належить Степаносу Сюнеці (VII ст.), Ованесу Саркавагу (XI—XII ст.), Нерсесу Шноралі (XII ст.), Григору Татеваці (XIV ст.) і Товмі Мецопеці (XV ст.)[3]. Особливу цінність мають богослужбові пісні Нерсеса Шноралі. Існують дві основні редакції — «Жамагирк» і «Жамагирк Атені» (також іменований «Майр жамагирк»), другий містить у кінці «Псалтир» і «Тонацуйц»[4]. За структурою схожий на грецький «Часослов», проте відрізняється за змістом і порядком. Має важливе значення для вивчення вірменської середньовічної музики[9][10]. У XVIII—XIX століттях у деяких школах вірменських колоній Європи (зокрема, в місті Кути[11]) через відсутність букваря учні вчилися читати за «Жамагирком».

Зберігся в численних рукописах. Вперше опублікований Абгаром Дпіром 1568 року в Константинополі, а «Жамагирк Атені» Хачатуром Кесараці 1642 року в Новій Джульфі[3]. 1877 року в Вагаршапаті опубліковано перший «Жамагирк» з вірменськими музичними нотаціями[4].

Примітки
  1. Mère Mariam Vanérian,. Lettres aux Arméniens - Nérsès Chnorhali. — С. 6. — 560 с. — ISBN 9782352092186. Архівовано січень 9, 2014 на сайті Wayback Machine.
  2. Melanie Ross, Simon Jones. The Serious Business of Worship: Essays in Honour of Bryan D. Spinks. — Continuum, 2010. — ISBN 0567033260.
  3. Жамагирк = Ժամագիրք // Армянская советская энциклопедия. — Ер., 1978. — Т. 4. — С. 272.
  4. Жамагирк = Ժամագիրք // Энциклопедия «Христианская Армения». — Ер., 2002. — С. 402.
  5. Православная Энциклопедия: Армянский обряд, Т. 3, С. 356—374
  6. Армения // Армянский обряд — Богослужебные книги[недоступне посилання з Январь 2020]
  7. Аревшатян, С. С. Древнейшие армянские переводы и их культурно-историческое значение // Историко-филологический журнал АН АрмССР. — Ер., 1973. — № 1. — С. 23—37.
  8. Тагмизян, Н. К. . Критический обзор истории древней и средневековой армянской музыки // Вестник общественных наук. — Ер. : изд-во АН АрмССР, 1971. — № 1. — С. 41—57.
  9. Аревшатян, А. С. Жанр k'aroza в армянском духовном песнетворчестве // Историко-филологический журнал НАН РА. — Ер., 1992. — № 2—3. — С. 199—214.
  10. Тагмизян, Н. К. . Музыка в древней и средневековой Армении. — Ер. : Советакан грох, 1982. Архівовано березень 26, 2012 на сайті Wayback Machine.
  11. Шевчук, В. И. Из истории преподавания армянского языка на Украине // Историко-филологический журнал АН АрмССР. — Ер., 1968. — № 1. — С. 237—240.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.