Степанос Сюнеці
Степанос Сюнеці (вірм. Ստեփանոս Սյունեցի; близько 680 — 21 липня 735[1]) — вірменський письменник, богослов, граматик, перекладач, поет і музикант. Святий Вірменської апостольської церкви, митрополит сюнікський.
Степанос Сюнеці | |
---|---|
Народився |
685 Двін |
Помер |
21 липня 735 Єхегнадзор |
Національність | вірмени |
Діяльність | перекладач, поет, богослов, грамматик, письменник, композитор, теоретик музики |
Посада | єпископ |
Вчителі | Мовсес Кертогd |
Біографія
Про батьків Сюнеці відомо тільки те, що батько був священиком у Двіні. Початкову освіту здобув у Вагаршапаті, після — в Сюнікській семінарії в монастирі Макеняц в гаварі Сотк, де навчався у Мовсеса Кертога. Через погляди зазнав переслідувань Смбата Багратуні, внаслідок чого близько 710 року виїхав в Афіни, де вдосконалював освіту, а приблизно в 712 році переїхав до Константинополя, де вчився грецькій і латинській мовам, вивчив богослов'я, філософію, музику тощо[1]. Після повернення на батьківщину деякий час займався перекладами, потім був рукопокладений в єпископи Сюніка.
Був убитий в містечку Єхегнадзор гавару Вайоц-Дзор рукою однієї жінки під час проповіді.
Творчість
Степанос Сюнеці, «Тлумачення граматики»[2]: «І також /слід/ знати всі окраїнні діалекти своєї мови, котрі суть корчайский і хутский і Четвертої Вірменії та сперський і сюнійський і арцахський, а не тільки серединний і центральний, бо /і діалекти/ ці придатні для віршування, а також для історії корисні» |
Є одним з найбільших представників вірменської патристики. Сюнеци автор тлумачення граматичного твору Мовсеса. Близько 715-718 роках він переклав також граматичну працю Діонісія Фракійського[1]. Він вважає літературу першоджерелом матеріалу і опорою граматики, говорить про важливу роль граматики у створенні нових поетичних творів і критики літературних текстів, про її роль у вирішенні питань орфоепії і орфографії[3]. У класифікації слів Сюнеці вважає необхідним врахування їхніх функцій у реченні і відстоює вербоцентричний підхід[3], в число займенників включає і вказівні[3]. Вказав на наявність багатьох діалектів вірменської мови[2].
Степаносу Сюнеці належать також недільні «Головні гімни» на 8 голосів, кожний з яких складається з 10 кцурдів і пов'язаний з однією з біблійних пісень[4].
Слід зазначити, що його часто плутають з Степаносом Сюнеці I.
До нас дійшов його рукопис «Корисний аналіз визначень Давида і Порфирія», де коментуються трактати «Визначення філософії» Давида Анахта і «Вступ» Порфирія.
Примітки
- Michael E. Stone. Adam and Eve in the Armenian Traditions, Fifth through Seventeenth Centuries. — Society of Biblical Lit, 2013. — P. 693. — (Early Judaism and its literature, 38).
- Н. Адонц. Дионисий Фракийский и армянские толкователи. — Пг., 1915. — С. 181—219.
- И. П. Сусов. 4.5. Формирование лингвистической мысли в Армении // История языкознания. — М., 2006.
- А. А. Ткаченко, А. М. Пентковский, Л. В. Мошкова, А. А. Турилов, В. М. Платонов, Диак. Михаил Желтов Гимнография. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XI. — С. 489-513. — ISBN 5-89572-017-X.(рос.)