Жаніс Ансонс

Син фермера. В 1942 році поступив на службу добровольцем в 1-шу роту 24-го батальйону шуцманшафту. В березні 1943 року переведений у 3-тю роту латвійського полку, 1 жовтня — у війська СС. З 20 квітня 1944 року — командир взводу 3-ї роти 14-го гренадерського полку військ СС (латвійського № 6) 19-ї гренадерської дивізії військ СС. Відзначився під час боїв у Курляндії. Після капітуляції німецьких військ в Курляндії разом із кількома товаришами сховався і продовжив таємну боротьбу з більшовиками. 18 грудня 1945 року, під час відвідування своєї родини, разом із товаришем був оточений радянськими солдатами. Ансонс вирішив здатися в полон, щоб врятувати сім'ю від репресій, а його товариш наклав на себе руки. Ансонс був депортований у табір під Воркутою. Звільнений в 1955 році і повернувся в Латвію. Після важкого ув'язнення Ансонс був важко хворий і помер 24 листопада 1968.

• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі (24 квітня 1943)[1]
• Залізний хрест
  • 2-го класу (27 серпня 1943)
  • 1-го класу (16 жовтня 1944)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (14 листопада 1944)
• Нагрудний знак ближнього бою в бронзі (23 грудня 1944)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (23 грудня 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста (16 січня 1945) — представлений до нагороди 8 січня Вальтером Крюгером.

• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 1977