Жан-Люк Етторі

Усього в єврокубках Етторі зіграв 60 ігор без замін, і усі, звичайно, у складі «Монако». Ось їхній розподіл по турнірах:

• у Кубку європейських чемпіонів провів 4 сезони та 23 гри. Найкраще досягнення — півфінал 1994 року.
• у Кубку кубків 5 сезонів та 25 ігор. Фінал 6 травня 1992 року в Лісабоні у протистоянні з Вердером — 0:2 є найбільшим успіхом марсельця у клубних Кубках Європи взагалі.
• у Кубку УЄФА: 3 сезони і 12 матчів. Далі 1/8 фіналу «Монако» не проходив.

Першу гру в євротурнірах провів 15 серпня 1978 року у матчі-кваліфікації Кубка чемпіонів 1978-79 з румунським клубом «Стяуа». На рідному стадіоні «Луї II» монегаски перемогли — 3:0.

Останнім поєдинком для 38-річного ветерана став півфінал Ліги чемпіонів 1993-94 проти «Мілана». 27 квітня 1994 року на «Джузеппе Меацца» «Монако» поступився — 0:3.

Як видно зі статистичних таблиць в середньому пропускав кожної гри один м'яч. Найгірші показники у трьох розіграшах Кубка УЄФА: 19 м'ячів за 12 ігор — в середньому 1,58 гола за гру.

У двох матчах 1/16 фіналу Кубка УЄФА сезону 1979-80 з софійським «Локомотивом» пропустив 5 голів і всі від Атанаса Михайлова. На стадії 1/32 фіналу цього ж сезону Кубка УЄФА приїздив до Донецька для зустрічей з «Шахтарем». Українці тоді виграли — 2:1.

У двох матчах 1/32 фіналу Кубка УЄФА сезону 1981-82 з «Данді Юнайтед» пропустив 6 голів, тобто, 3 м'ячі що гри. Це найгірший показник Етторі у єврокубках в одному сезоні.

Статистика виступів у єврокубках

Сезон	Клуб	Турнір	Досягнення	Матчі	Голи
1978-79	«Монако»	Кубок чемпіонів	1/16 фіналу	4	- 3
1979-80		Кубок УЄФА	1/16 фіналу	4	- 7
1980-81		Кубок кубків	1/16 фіналу	2	- 5
1981-82		Кубок УЄФА	1/32 фіналу	2	- 6
1982-83		Кубок чемпіонів	1/16 фіналу	2	- 2
1985-86		Кубок кубків	1/16 фіналу	2	- 3
1988-89		Кубок чемпіонів	1/4 фіналу	6	- 5
1989-90		Кубок кубків	1/2 фіналу	8	- 6
1990-91		Кубок УЄФА	1/8 фіналу	6	- 6
1991-92		Кубок кубків		9	- 7
1992-93		Кубок кубків	1/8 фіналу	4	- 1
1993-94		Ліга чемпіонів	1/2 фіналу	11	- 10
ВСЬОГО за кар'єру		12 євросезонів		60	- 61

За національну збірну Франції дебютував 27 лютого 1980 року, вийшовши на заміну у перерві товариського поєдинку проти збірної Греції. Свої ворота тоді кіпер монегасків зберіг у недоторканності, проте в кращому випадку він вважався лише третім голкіпером триколірних у Мішеля Ідальго.

Проте все ж таки йому вдалося виступити на чемпіонаті світу 1982 року в Іспанії, чому посприяв збіг обставин. У воротарській лінії збірної Франції початку 1980-х не було явного лідера. Домінік Дропсі, який вважався номером один вибув зі складу після безглуздого гола, пропущеного в березні 1981 року від збірної Нідерландів: м'яч, пробитий зі штрафного, призначеного метрах в тридцяти від воріт, потрапив у поперечину, зрикошетив у потилицю воротареві і від неї залетів у сітку. Французи програли 0:1. Втратив форму Жан Кастанеда, а Жан-Поль Бертран-Деман, який не виступав за збірну з чемпіонату світу 1978, але розглядався Ідальго як перший номер, отримав травму.

На іспанському мундіалі француз провів 6 ігор: 3 перемоги, 2 нічиї, 1 поразка та пропустив 9 м'ячів. При таких показниках оцінки гри Етторі сильно розходяться. Одні фахівці стверджують, що команду він не підвів, а, враховуючи маленький зріст, діяв часом блискуче. Інші, навпаки, говорять, що в знаменитому півфіналі з німцями, (3:3) Жан-Люк зіграв не найкращим чином. У серії пенальті він парирував всього лише один удар, а його опонент Харальд Шумахер — два. Французькі журналісти стверджують, що знамениту фразу, авторство якої приписується Гаррі Лінекеру, «Футбол — гра, в яку грають всі, а перемагають німці» вперше вимовив Етторі саме після поразки від збірної ФРН в півфіналі іспанського чемпіонату світу. Просто тоді вона не була розтиражована ЗМІ, оскільки Жан-Люк не вважався зіркою футболу, а форвард збірної Англії повторив її через кілька років і тут же потрапив на перші шпальта газет.

Майже відразу після завершення мундіалю, 31 серпня, триколірні були биті на своєму полі у товариському матчі проти збірної Польщі — 0:4. Пропустивши чотири м'ячі, Жан-Люк більше в національну команду не викликався. Загалом, у 9 іграх за збірну він пропустив 13 м'ячів.

Після закінчення ігрової кар'єри, навесні 1994 року, 38-річний Етторі став тренером голкіперів монегаскського клубу. Саме він зумів побачити талант Фаб'єна Бартеза і зробити з нього не просто свого наступника, а воротаря світового рівня. Через його руки пройшли Флавіо Рома і Тоні Силва. У сезоні 1994/95 протягом незначного часу навіть був головним тренером клубу, після чого знову повернувся до штабу.

Однак з середини 2000-х років турнірні результати «Монако», який звик постійно виступати в Європі, виглядали жахливо. Дуже слабо працював центр підготовки команди, на що неодноразово вказував Етторі. До того ж у Жана-Люка неодноразово виникали конфлікти з головними тренерами клубу, і у липні 2008 року, клуб «Монако» офіційно оголосив відставку Етторі з посади спортивного директора, яку він займав з вересня 2005 року[1]. Загалом Жан-Люк присвятив команді з Князівства Монако 33 роки свого життя.

• Профіль Жана-Люка Етторі на сайті footballdatabase.eu (англ.)
• Профіль Жана-Люка Етторі на сайті Федерації футболу Франції fff.fr (фр.)
• Профіль на сайті footballplayers.ru (рос.)
• Профіль Жана-Люка Етторі на сайті www.pari-et-gagne.com (фр.)
• Профіль Жана-Люка Етторі на сайті ФІФА fifa.com (англ.)
• Профіль Жана-Люка Етторі на сайті worldfootball.net (англ.), (нім.)