Жан-П'єр Вімілль

Жан-П'єр Вімі́лль (фр. Jean-Pierre Wimille; 26 лютого 1908, Париж — 28 січня 1949, Буенос-Айрес) — французький автогонщик, багаторазовий переможець серій Гран-прі. Учасник Руху Опору у Франції під час Другої світової війни.

Жан-П'єр Вімілль
фр. Jean-Pierre Wimille
Народився 26 лютого 1908(1908-02-26)[1][2]
XVI округ Парижа, Париж, Франція[3]
Помер 28 січня 1949(1949-01-28)[1][2] (40 років)
Буенос-Айрес, Аргентина
Поховання Пассі (кладовище)
Країна  Франція
Діяльність автогонщик, гонщик, учасник французького Руху Опору, SOE agent
Знання мов французька
Нагороди
IMDb ID 10201759

Біографія

Жан-П'єр народився у Парижі у сім'ї, де батько був у захваті від автомобільного спорту й був за професією кореспондентом з перегонових змагань у газеті «Petit Parisien». Тому захоплення Жана-П'єра Вімілля автоспортом з'явилось ще у дитинстві. У віці 22 років він дебютував у перегонах серії Гран-прі за кермом Bugatti 37A на Гран-прі Франції у місті По.

Кар'єра
Жан-П'єр Вімілль після перемоги на Гран-прі Довіля (1936)

У своїй гоночній кар'єрі за кермом Bugatti T51 у 1932 році виграв турнір по гілклімбу «La Turbie», Гран-прі Лотарингії та Гран-прі Орана. У 1934 році від став переможцем Гран-прі Алжиру в Алжирі за кермом Bugatti T59. І в січні 1936 року він фінішував другим у перегонах на Гран-прі Південної Африки, що проходили на трасі Принца Георгія в Іст-Лондоні (ПАР). Після цього він переміг на домашньому Гран-прі Франції.

У Франції протягом декількох років він перемагав на Гран-прі Довіля, гонці, що проходила вулицями міста. Вімілль здобував перемоги тут на своєму Bugatti T59. Гонку 1936 року затьмарила загибель двох гонщиків Раймонда Чамбоста і Марселя Лею[4]. З 16 автомобілів тоді фінішували лише три.

У 1936 році, Вімілль відправився у Лонг-Айленд (США) для участі в Кубку Вандербільта. Там він був другим, а переможцем став Таціо Нуволарі. Вімілль також брав участь у перегонах 24 години Ле-Мана, де перемагав два рази у 1937 та 1939 роках.

Друга світова війна

Менше ніж через рік від початку Другої світової війни Німеччина окупувала Францію. Вімілль зі своїми друзями-гонщиками Робером Бенуа і Вільямом Гровер-Вільямсом вступили до Управління спеціальних операцій, яке взаємодіяло з Рухом опору у Франції. З трьох друзів у живих залишився лише Вімілль.

Після війни
Автомобіль бренду J-P Wimille (1948)

Жан-П'єр Вімілль одружився з Христиною Фрессандж. Від цього шлюбу у нього був один син: Франсуа 1946 року народження. Після війни Вімілль став основним пілотом команди "Alfa Romeo " і у 1946—1948 роках виграв декілька перегонів на гран-прі і у тому числі свій другий Гран-прі Франції.

З 1946 року Вімілль також проектував і виготовляв автомобілі в Парижі під торговою маркою «Wimille». Між 1946 і 1950 роками було побудовано не більше двадцяти таких автомобілів, спочатку з двигунами від Citroën, пізніше з двигунами Ford V8.

Жан-П'єр Вімілль загинув під колесами Simca-Gordini під час тестового заїзду на Гран-прі Буенос-Айреса у 1949 році[5].

Гонщика було поховано на кладовищі Пассі у Парижі. Найбільший меморіал, присвячений йому знаходиться у Порт-Дофіні на кінці Булонського Лісу у Парижі.

Значимі перемоги

1932:

  • Гран-прі Лотарингії
  • Гран-прі Орана

1934:

  • Гран-при Алжиру — Bugatti T59

1936:

1937:

1939:

1945:

  • Кубок ув'язнених — Bugatti (перегоновий автомобіль)

1946:

  • Кубок Руху опору — Alfa Romeo 308
  • Гран-прі Руссильона — Alfa Romeo 308
  • Гран-прі Бургундії — Alfa Romeo 308
  • Коло Націй, Женева (перший етап) — Alfa Romeo 158

1947:

1948:

Зведена статистика участі у чемпіонаті Європи

(легенда)(Жирним шрифтом відзначено гонки з поул-позиції)

Рік Команда Марка 1 2 3 4 5 EDC Очок
1931 Usines Bugatti Bugatti ITA
4		 FRA
Сход		 BEL
7		 9= 14
1932 Приватна компанія Alfa Romeo ITA
 FRA
Схід		 GER
 16= 21
1935 Bugatti Bugatti BEL
Схід		 GER
 SUI
 ITA
Схід		 ESP
4		 16 33
1936 Bugatti Bugatti MON
6		 GER
Схід		 SUI
Схід		 ITA
 14= 26
1938 Bugatti Bugatti FRA
Схід		 GER
 SUI
7		 ITA
Схід		 11 25

Примітки
  1. Find a Grave — 1995.
  2. Roglo — 1997. — 8549233 екз.
  3. Archives de Paris
  4. Disaster in Deauville; the 1936 Grand Prix.
  5. Jean-Pierre Wimille: The man who would have been champion.... grandprix.com. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 26 квітня 2007.

Джерела
  • Paris, Jean-Michel and Mearns, William D Jean-Pierre Wimille: à bientôt la revanche. — Toulouse: Editions Drivers, 2002. — ISBN 2-9516357-5-3
  • Saward, Joe The Grand Prix Saboteurs. — London: Morienval Press, 2006. — ISBN 978-0-9554868-0-7

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.