Жарт (фільм)

Закадрове оповідання у фільмі ведеться від імені літнього чоловіка, який згадує свою молодість. Він згадує, як, будучи молодим, пішов кататися взимку на санках і покликав з собою свою дівчину Надю. Та спочатку вагалася, але потім погодилася. Під час катання, коли у вухах дівчини, надзвичайно наляканої, свистить вітер, оповідач вирішує пожартувати і шепоче їй на вухо: «Я кохаю Вас, Надійка!». Біля підніжжя гори, після спуску, хлопець зображує повну байдужість. В результаті цього Надійка починає сумніватися в тому, що їй зізналися в коханні, і вирішує прокотитися ще раз. Жарт повторюється. Закохані починають кататися кожен день, і оповідач продовжує повторювати свій «жарт», а Надійка все сумнівається, що це — справжнє зізнання або завивання вітру? Вона намагається зрозуміти це, але через наляканість під час спуску не може сконцентруватися. Одного разу Надійка сама приходить до гірки, сідає на санки і намагається розгадати свою загадку. Це спостерігає з естради оповідач, що прийшов раніше неї. Настає весна. Гірка тане, а Надійка все намагається розгадати ту зимову таємницю. Оповідач же надовго (а може, і назавжди) їде в Санкт-Петербург. Про це він повідомляє їй в листі. Перед від'їздом, підкравшись до будинку Надійки, оповідач, дочекавшись пориву вітру і сховавшись так, щоб його не було видно, знову говорить: «Я кохаю Вас, Надійка!». Та розчаровується в своїх надіях. Пройшло багато років. Надійка вийшла заміж за секретаря дворянської опіки, у неї підростає троє дітей. Для неї юність, проведена з оповідачем — саме зворушливий і прекрасний спогад в житті. А сам оповідач, вже постарілий, тепер сам не розуміє, навіщо тоді жартував.

• Нонна Терентьєва — Надійка, кохана А. П.
• Микита Михалков — А. П., оповідач в молодості

Текст від автора читає Андрій Попов

• Жарт на сайті IMDb (англ.)