Дугашев Газіз Ніязович
Газіз Ніязович Дуга́шев (нар. 20 грудня 1917, Вєрний — пом. 13 квітня 2008, Москва) — казахський диригент і музичний педагог, професор.
| Дугашев Газіз Ніязович | |
|---|---|
 Зображення | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 (20) грудня 1917 або 1917 |
| Місце народження | Алмати, Туркестанське генерал-губернаторство |
| Дата смерті | 13 квітня 2008 або 2008 |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Поховання | Хованський цвинтар |
| Громадянство | СРСР |
| Професії | диригент, музичний педагог |
| Освіта | Казахська національна консерваторія імені Курмангази |
| Вчителі | Аносов Микола Павловичd |
| Нагороди |
        |
Біографія
Народився 7 [20] грудня 1917 року в військовому укріпленні Вєрний (нині місто Алмати, Казахстан) в сім'ї швеця[1]. У 1939 році закінчив Алма-Атинське музичне училище по класу скрипки[2]. Після закінченя навчання кілька місяців працював у симфонічному оркестрі, потім в уйгурському театрі[1].
Брав участь у німецько-радянсьій війні. У грудні 1941 року в боях під Москвою отримав поранення в праву руку. Після лікування отримав інвалідність і повернувася до Алма-Ати, де влаштувався працювати бібліотекарем в нотний відділ кіностудії[1]. Згодом, впродовж 1942—1945 років, працював асистентом диригента Володимира Пірадова, який в той час був евакуйований з Києва[1], а у 1945—1948 роках — диригентом в Оперному театрі[2].
Впродовж 1948—1950 років навчався в Московській консерваторії у Миколи Аносова. У 1950—1951 роках працював головним диригентом Театру опери та балету імені Абая в Алма-Аті; впродовж 1951—1956 років — диригентом Большого театру в Москві, одночасно з 1951 року викладав у Московській консерваторії. Член КПРС з 1956 року.
Впродовж 1956—1959 років — головний диригент Казахського театру опери та балету імені Абая. 1957 року закінчив Алма-Атинську консерваторію. Викладав у ній. У 1959—1962 роках — диригент Київського театру опери і балету імені Тараса Шевченка. У 1962—1963 роках працював у Московській гастрольній опері Всеросійського гастрольно-концертного об'єднання, у 1963—1966 роках обіймав посаду художнього керівника симфонічного оркестру кінематографії. В 1966—1968 роках — головний диригент Білоруськлого театру опери і балету у Мінську, вів оперний клас у Мінській консерваторії[2]. З 1968 по 1973 рік — знову головний диригент Казахського театру опери та балету імені Абая. 1974 року повернувся до Москви[1]. З 1976 року — художній керівник вокальної студії Всесоюзного радіо і телебачення.
Помер в Москві 13 квітня 2008 року. Похований в Москві на Хованському цвинтарі.
Творчість
В Київській опері здійснив постановки балету «Чорне золото» Вадима Гомоляки (1960), опери «Назар Стодоля» Костянтина Данькевича (1961).
В Большому театрі диригував опери «Аїда», «Ріґолетто» Джузеппе Верді, «Приборкання норовливої» Віссаріона Шебаліна.
Був диригентом у фільмах:
- 1952 — Джамбул
- 1954 — Дочка степів
- 1964 — Викликаємо вогонь на себе
- 1964 — До мене, Мухтаре!
- 1965 — Діти Дон Кіхота
- 1965 — Чисті ставки
- 1965 — П'єр — співробітник міліції
- 1966 — Поганий анекдот
- 1966 — Жарт
- 1966 — Казка про царя Салтана
- 1966 — Тіні старого замку
- 1966 — Жінки
- 1970 — Кінець отамана
- 1979 — Камертон
Відзнаки
- Народний артист Казахської РСР з 1957 року.
- Державна премія Казахської РСР імені Куляш Байсеїтової за 1972 рік.
Нагороджений:
Примітки
Література
- Мессман В. Возрождение песни. Алма-Ата, 1958;
- Дугашев Газиз Ниязович // Хейнце — Яшугин. Дополнения А — Я : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1982. — Ствп. 753. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 6). (рос.)
- Дугашев Газіз Ніязович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 229. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Туркевич В. Д. Дугашев Газіз Ніязович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.