Михалков Микита Сергійович

Народився 21 жовтня 1945 року в Москві. Батько — відомий дитячий письменник та комуністичний діяч Сергій Володимирович Михалков, мати — Наталя Петрівна Кончаловська.

1958-62 рр. був учнем і актором середньої школи при Театрі ім. Станіславського. Навчався на акторському факультеті театрального училища ім. Щукіна (майстерня Л. Шахматова). Закінчив режисерський факультет ВДІК. Дебют у кіно як актора відбувся 1959 року.

• 1963–1966 — навчався на акторському відділенні у театральному училищі ім. Щукіна.
• 1971 — закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня М. І. Ромма).
• У 1980–1991 вів майстерню ігрового кіно.
• З 1988 року — президент студії ТриТе.

Влітку 2011 року, напередодні виборів президента Російської Федерації 2012, Микита Михалков заявив про бажання балотуватися на посаду президента. Він сказав, що «…втомився бути маріонеткою і хоче спробувати повести Росію за собою».[6]. Потім поміняв рішення і виступив представником кандидата в президенти В. В. Путіна і навіть замість Путіна взяв участь у публічних теледебатах проти іншого кандидата в президенти — Ірини Прохорової, сестри підприємця та політика Михайла Прохорова. На думку багатьох аналітиків, ці дебати виграла Ірина Прохорова. Сам Михалков після цього визнав, що сам би прогосував за Прохорову.[7]

Під час Євромайдану та російської інтервенції до Криму і на Донбасі зайняв різко проросійську позицію, виступив з кількома відозвами по телебаченню. В них, зокрема, передрікав Україні загибель у разі її зближення з Євросоюзом; нарікав на недостатньо масовий сепаратизм серед одеситів, через який, нібито, Росія не має достатніх підстав для введення військ[8][9]; з пієтетом цитував військового злочинця Слободана Мілошевича і загалом розхвалював агресивну путінську політику[10][11]

31 серпня 2015 року Служба безпеки України заборонила в'їзд Микиті Михалкову в Україну. В'їзд російському режисерові заборонено на 5 років як діячеві культури, що створює загрозу національній безпеці України. Крім того, заборонено в'їзд ще 10 російським діячам культури.[12]

Підтримував українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у Росії.[13]

• Найбільш відомим скандалом, пов'язаним з Микитою Михалковим, є рейдерське захоплення Союзу Кінематографістів Росії у 1997 році, суд з цього приводу та довічне головування М. Михалкова в «союзі» з того часу.
• У жовтні 2007 Михалков випустив документально-публіцистичний фільм «55», присвячений 55-річчю президента Росії Володимира Путіна. Фільм викликав гостру критику. У той же період в «Російській газеті» було опубліковано вірнопідданський лист представників творчих професій президенту РФ Путіну з проханням не залишати посаду. Серед безлічі підписів під цим документом значився і автограф Михалкова[14].
• У 2016 році Михалков виступив за повернення смертної кари в Росії, а Горбачова та Єльцина визнати «злочинцями»[15]. Потім Горбачов повідомив, що Михалков пізніше вибачився перед ним і порадив йому не лізти у політику, а займатися кіно[16].
• Микита Михалков проігнорував звернення предстоятеля Білоруської православної церкви Філарета[17], громадських діячів[18] з проханнями допомогти відновити Церкву святого Михайла Архангела в містечку Зембин (Білорусь), яка отримала значні пошкодження під час зйомок одного з військових епізодів фільму «Перекличка» (у фільмі М. Михалков зіграв роль танкіста і в'їхав на танку Т-34 в вівтарну частину храму, а також випрасував танком місця поховань священнослужителів за вівтарем храму)[18].

Помістя Кастело ді Касоле (Castello Di Casole), Провінція Сієна, регіон Тоскана — люкс-готель з 2 ресторанами і басейном, бутік[19] та виноробне підприємство з площею виноградників 40 га (100 акрів), яке втім не носить ім'я Микити Михалкова . Виноробне підприємство Михалкова в 2009 виробило близько 16.000 пляшок вина[20], в першу червоного сорту Каберне Совіньйон, яке було експортоване до Росії. Разом із своїм російським партнером Костянтином Тувикіним Михалков також спробує виробляти вино білих сортів. В 2009 фірма Михалкова випустила вино під назвою «12», присвячене однойменному фільму Михалкова.[21][22]

Никита Михалков . Має чотирьох дітей — Степан, Ганна, Артем і Надія.

• Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1977)
• Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації Приз за режисуру (1984).
• Головний приз Венеціанського кінофестивалю (1991) (Урга — територія кохання).
• Кавалер ордена Почесного легіону (1992)
• Премія Кінотавр у номінації Головна премія (1992).
• Премія Ніка у номінації Найкраща режисура (1992)
• Премія Фелікс у номінації Найкращий фільм (1993)
• Премія Оскар у номінації Найкращий іноземний фільм (1994)
• Командор Почесного легіону За внесок у світову культуру (1994, Франція),
• Кавалер ордена За заслуги перед Вітчизною III ступеня (1995), ордена Сергія Радонежського I ступеня Російської Православної Церкви (1997)
• Медаль ім. Ханжонкова у номінації Кіноподія року за організацію XXI Московського міжнародного кінофестивалю (1999).
• Державна премія РФ у галузі літератури і мистецтва (2000),
• Приз XVI ОРК Кінотавр За особистий внесок у розвиток кінематографії.
• Премія Золотий Орел за найкращу чоловічу роль 2006

9 березня 2011 року Микита Михалков зареєстрував в Живому Журналі акаунт nikitabesogon. За словами Михалкова, нік вибраний на ім'я його небесного покровителя Микити Бісогона (Микита, що виганяє бісів). Форматом спілкування був вибраний відеоблог. Одночасно на Youtube був зареєстрований канал «Besogon TV». Після того, як акаунт був прорекламований відомими блогерами, його журнал отримав популярність — за один місяць його додали в друзі більше 6 тисяч користувачів, а по кількості переглядів його журнал знаходився в першій десятці рейтингу. У своїх відеороликах Міхалков відповідає на питання користувачів і спростовує різну, на його думку, неправдиву інформацію в інтернеті.

Надалі з цього виникла програма «Бісогон ТБ», яку телеканал Росія 24 транслював без авторської і фінансової винагороди творців. У грудні ЗМІ не випустив 38 випуск програми через етичні міркування, що стало причиною скандалу і громадської уваги. У лютому 2016 року конфлікт був улагоджений.

Микита Михалков завів сторінку в соціальній мережі «Вконтакті».

У 1987 році Микита Михалков разом з акторкою Оленою Сафоновою брав участь у телепередачі італійського співака Адріано Челентано «Fantastico 8».[23]

• Бойкот російського кіно
• 14349 Нікітаміхалков — астероїд, названий на честь цієї людини.

• Липков А. Никита Михалков. М., 1981;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.270—271;
• Никита Михалков. М., 1989;
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.503;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.861;
• Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.787;
• Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С.294-299;
• Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.282-285.

• Михалков Микита Сергійович на сайті IMDb (англ.)
• Андрей Мальгин. Oci ciornie. — «Каспаров.ру», 09-05-2014