Жеймо Яніна Болеславівна
Яніна Болеславівна Жеймо (пол. Janina Żejmo; нар. 29 травня 1909, Вовковиськ — пом. 29 грудня 1987, Варшава) — радянська кіноактриса.
Жеймо Яніна Болеславівна | |
---|---|
Janina Żejmo | |
| |
Ім'я при народженні | Яніна Болеславівна Жеймо |
Дата народження | 16 (29) травня 1909 |
Місце народження | Вовковиськ, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
Дата смерті | 29 грудня 1987[1] (78 років) |
Місце смерті | Варшава, Польська Народна Республіка |
Поховання | Востряковський цвинтар |
Громадянство |
Російська імперія → → СРСР |
Alma mater | Factory of the Eccentric Actord (1929) |
Професія | акторка |
Кар'єра | 1925—1957 |
Нагороди | |
IMDb | ID 0955567 |
Жеймо Яніна Болеславівна у Вікісховищі |
Біографія
Народилася 1909 року в місті Вовковиськ (тепер Гродненська область, Білорусь) у родині циркових артистів. Її батько Юзеф Болеслав Жеймо (помер 1923[2]) був поляком, мати — росіянкою. З трирічного віку виступала в цирку — наїзницею, гімнасткою, балериною і музичним ексцентриком. У 1925—1927 роках працювала на естраді.
Знімалася в кіно з 1925 року. Закінчила майстерню ФЕКС у Ленінграді (1929).
Актриса кіностудії «Ленфільм». Популярність принесли фільми «Розбудіть Оленку» (1934), «Подруги» (1935) і «Вороги» (1938). У 1939 році отримала орден «Знак Пошани».
Під час німецько-радянської війни перебувала в блокадному Ленінграді.
З 1949 по 1956 роки — актриса Театру-студії кіноактора.
В 1957 році з третім чоловіком, польським режисером Леоном Жанно, виїхала до Польщі. З 1957 року мешкала головним чином у Варшаві, часто бувала в Радянському Союзі. У 1980-х році переїхала до Москви, жила на вулиці Лєскова, будинок 21.
Померла 29 грудня 1987 року у Варшаві, труну з тілом привезли до Москви. Похована Яніна Болеславівна, згідно із заповітом, на Востряковському кладовищі (98-ма ділянка).
Творчість
Широку популярність актрисі принесла роль Попелюшки в післявоєнному однойменному фільмі Надії Кошеверової.
Актриса вирізнялася крихкою дівоцькою статурою, вона була нижчою 148 см, розмір ноги 31[3]. До 40 років Яніна була схожа на юну дівчину. Це визначало її амплуа травесті:
— Моя зовнішність — структура обличчя, маленький зріст — визначили амплуа: все життя я грала дівчат-підлітків. Був успіх, дуже великий… Коли я грала Попелюшку, мені було 37 років, а героїня була ровесницею моєї доньки.— Янина Жеймо. Из интервью[4].
Лавочку, на яку мініатюрна Яніна ставала в радіостудії, щоб дістати до мікрофона, називали «жеймовочка».
Микола Олейников з Євгеном Шварцем на ювілеї Яніни Болеславівни в 1934 році склали жартівливий вірш, який починався так:
- Від Нью-Йорка і до Клину
- На вустах у всіх клеймо
- Під назвою Яніна
- Болеславовна Жеймо.
Родина
- Перший чоловік — Андрій Кострічкін (1901—1973), актор. Розлучилися в 1932 році[2].
- Донька Яніна Андріївна Кострічкіна, працювала перекладачем до російськомовних версій дубльованих фільмів.
- Внучка Яніна Євгенівна Кострічкіна, працювала перекладачкою разом з матір'ю.
- Правнуки: Яніна Леонідівна Кострічкіна, музикант; Олексій Леонідович Кострічкін, актор Театру музики та поезії під керівництвом Олени Камбурової, актор і режисер дубляжу; Олександр Леонідович Кострічкін, кінознавець і актор дубляжу.
- Внучка Яніна Євгенівна Кострічкіна, працювала перекладачкою разом з матір'ю.
- Донька Яніна Андріївна Кострічкіна, працювала перекладачем до російськомовних версій дубльованих фільмів.
- Другий чоловік — Йосип Хейфиц (1905—1995), кінорежисер.
- Син Юлій Йосипович Жеймо (до 16 років — Хейфиц), польський кінооператор.
- Онуки Петро і Павло.
- Син Юлій Йосипович Жеймо (до 16 років — Хейфиц), польський кінооператор.
- Третій чоловік — Леон Жанно (1908—1997; польськ. Leon Jeannot), кінорежисер.
Нагороди
- Орден «Знак Пошани» (01.20.1939) — за виконання ролі Асі у фільмі «Подруги» (1935) і ролі Наді у фільмі «Вороги» (1938)
Фільмографія
- 1925 — Мішки проти Юденича — хлопчисько (епізод)
- 1926 — Чортове колесо — дівчина зі шпани
- 1926 — Шинель — підручна кравця
- 1926 — Братик — дівчинка з гаража
- 1927 — С. В. Д. — циркова наїзниця
- 1927 — Чужий піджак — Гулька
- 1929 — Блакитний експрес — китайська дівчина[5]
- 1929 — Новий Вавилон — Тереза
- 1929 — Дорога у світ — героїня в дитинстві
- 1930 — Двадцять два нещастя — Манька
- 1931 — Одна — Маленька вчителька
- 1931 — Людина з в'язниці — судомийка
- 1932 — Шукаю протекції — студентка
- 1933 — Моя Батьківщина — Оля
- 1934 — Пісня про щастя — Анук
- 1934 — Розбудіть Оленку — Оленка
- 1935 — Гарячі днинки — Кіка
- 1935 — Подруги — Ася
- 1936 — Оленка і виноград — Оленка
- 1938 — Вороги — Надя
- 1939 — Йшов солдат з фронту — Фроська
- 1939 — Лікар Калюжний — Ольга
- 1941 — Пригоди Корзинкіної — Корзинкіна, квитковий касир вокзалу
- 1942 — Бойова кінозбірка № 12 — Танька (друга новела — «Ванька»)
- 1942 — Білоруські новели (перша новела — «Бджілка») — Бджілка
- 1943 — Два бійці — медсестра
- 1943 — Березень-квітень — Катя Веселова
- 1943 — Ми з Уралу — Віра
- 1943 — Юний Фріц — Гертруда, дівчинка, яка потрапила до гестапо
- 1947 — Попелюшка — Попелюшка
- 1954 — Двоє друзів — мати Кості Шишкіна
Озвучення
- 1957 — Снігова королева — Герда
Дублювання зарубіжних фільмів
- 1948 — Біля стін Малапаги
- 1952 — Рим, 11 годин
- 1953 — Жюльетта
- 1954 — Тато, мама, служниця і я — Катрін Лізере (Ніколь Курсель)
- 1966 — Велика прогулянка — Господиня готелю
Публікації
- Козинцев Г. М. Янина Жеймо // Искусство кино. 1937 № 4.
- Юткевич С. Янина Жеймо // Кино. 1937. 11 августа.
- Лучанский М. Янина Жеймо. М.: Госкиноиздат, 1939. — 52 с., фото. (Серия «Мастера киноискусства»)
- Павлова М. Янина Жеймо. М.: Искусство, 1980. — 121 с., илл.
- Трауберг Л. З. Янина Жеймо. М.: Киноцентр, 1990. — 34 с.
- Тарантул Ю. Золушка, ваш выход // Первое сентября, 2000, № 29.
Бібліографія
- Янина Жеймо. Длинный путь от барабанщицы в цирке до Золушки в кино. — М. : Альпина нон-фикшн, 2020. — 280 с. — ISBN 978-5-00139-191-3.
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Елена Чернышева. "...Та самая Золушка..." // Gala Биография. — 2012. — № 01 (30 січня).
- Интервью с дочерью, Яниной Костричкиной (2009)
- Журнал «Советский экран», 1968 г., № 14, М. Долинский, С. Черток «Наш корреспондент в гостях у Янины Жеймо», стр. 18
- Фильм «Голубой экспресс» | RUSKINO.RU