Жертвопринесення (фільм)

Професорська родина живе у відокремленому мальовничому куточку Швеції. Олександр — в минулому актор, письменник, його дружина — молода актриса, його діти — дочка і німий син («Маленька людина»), відчувають муки і жахи наближуваного кінця світу, у зв'язку з початком атомної війни.

У Олександра день народження. Але він може стати і загальним днем смерті, оскільки вже запущені ядерні ракети. Олександр укладає пакт з Богом… Чим треба пожертвувати, щоб врятувати світ від катастрофи, що насувається ? Своїм майном, своїм способом життя, а, може, своїм життям ? Що покладе герой фільму на вівтар Всемогутнього Творця, якщо останній, звичайно, існує?

«Фільм і робиться спеціально таким чином, щоб бути витлумаченим по-різному», — писав про нього сам Тарковський.

Я хотів показати, що людина може відновити свої зв'язки з життям за допомогою поновлення тих підстав, на яких ґрунтується його душа… Жертвопринесення — це те, що кожне покоління має зробити по відношенню до своїх дітей: принести себе в жертву.

 — А. Тарковський

• Ідея фільму була взята з кіносценарію «Відьма», написаного Аркадієм Стругацьким.
• Тарковський протягом декількох днів шукав місце для сцени атомної катастрофи і паніки. Він знайшов його — це був тунель, сходи та невелика площа перед ними. Через деякий час на цьому місці тут був убитий прем'єр-міністр Швеції Улоф Пальме. Вбивця стояв на тому самому місці, де знаходилася камера під час зйомок фільму.
• Листоноша Отто, як персонаж картини, є своєрідною даниною пам'яті Тарковського одному зі своїх постійних акторських талісманів Анатолію Солоніцину, чиє справжнє ім'я Отто, померлому в 1982 році від раку легенів.
• Сцена горіння будинку знімалася два рази — в перший раз у камери (Arriflex) відмовила грейферна система і будинок згорів даремно. Наступного дня декорація будинку була знову збудована, і зйомку провели знову, цього разу трьома камерами. Якби сцену пожежі не перезняли, Тарковський прибрав би своє ім'я з картини.
• Поки йшли зйомки, оператор Свен Нюквіст довгий час не міг зрозуміти, чому Андрій Тарковський весь час дивиться в камеру. Він навіть ображався, поки Андрій не пояснив йому, що тільки дивлячись у вічко камери він уявляє собі мізансцену.

[6].

• Для фінальної сцени Тарковський висунув такі вимоги до погоди: має бути похмуро; добре, щоб були білі, пишні хмари і щоб раптово виглянуло сонце. У кадрі видно саме цей ефект: сонце, відбивається у воді, і важкі білі хмари, що повзуть по небу.
• Естетика фільму багато в чому вплинула на західних інтелектуалів. Так, у кліпі американської рок-групи «R.E.M.» «Losing My Religion» присутні прямі цитати з фільму.

• Ерланд Джозефсон — Олександр
• Алан Едвалл — Отто
• Валері Мересс — Юлія
• Сьюзен Флітвуд — Аделаїда
• Гудрун Гісладоттір — Марія
• Свен Вольтер — Віктор
• Філіпа Францен — Марта
• Томмі Чельквіст — Малюк

• Лейла Александер-Гарретт Андрей Тарковский: фотохроника «Жертвоприношения». — Лондон.: Cygnnet, 2011. — 206 с. ISBN 978-0-9570416-0-8[6].

• «Жертвопринесення» на сайті проекту про Андрія Тарковського
• Хакан Лёвгрен. Леонардо да Винчи и «Жертвоприношение» Про роль «Поклоніння волхвів» в останньому фільмі Андрія Тарковського