Живко Чинго

Живко Чинго
Скультура Живка Чинго на Мосту Мистецтв, Скоп'є
Народився 13 серпня 1935(1935-08-13)[1][2]
Velgoštid, Охрид (община), Македонія
Помер 11 серпня 1987(1987-08-11)[1][2] (51 рік)
Охрид, Македонія
Країна Македонія
Діяльність журналіст, письменник, драматург
Alma mater Університет св. Кирила і Мефодія
Мова творів македонська[3]
Членство Македонська академія наук і мистецтв
 Живко Чинго у Вікісховищі

Жи́вко Чи́нго (мак. Живко Чинго; *13 серпня 1935(19350813), с. Велгошті, Королівство сербів, хорватів і словенців — †11 серпня 1987, Охрид, СФРЮ) — македонський письменник, драматург і сценарист.

З біографії

Живко Чинго народився 13 серпня 1935 року в селі Велгошті в околицях Охриду.

Початкову освіту отримав у рідному селі, закінчив гімназію в Охриді.

У 1959 році Закінчив філолософський факультет Скопського університету (спеціальність: югославська література).

Деякий час працював учителем літератури середньої школи в Охриді, також у періодичних виданнях „Студентски збор“ та „Млад борец“, на Македонському радіотелебаченні, в Інституті фольклору імені Марка Цепенкова, в Центрі політичних студій.

Тривалий час працював режисером у Національному театрі Македонії.

До кінця життя працював радником Республіканського комітету з культури.

Перші оповідання надрукував у 1957 році[4].

Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1963 року, також членом Македонської академії наук і мистецтв.

Помер 11 серпня 1987 року в Охриді[5][6].

Творчість і визнання

Живко Чинго — з тих письменників, які сформували македонську літературу повоєнного періоду. У своїх творах, найвідомішим з яких є роман «Велика вода» (Γолемата Вода, 1971) автор описує життя македонських сіл періоду Першої світової війни та повоєнного часу своєю соковитою і живою мовою.

Для творчості Ж. Чинго характерним є глибоке знання життя і побуту сучасного македонського села, усіх складних соціальних процесів, що відбуваються там у повоєнний час. Образи творів прозаїка рельєфно-окреслені, випуклі, вони добре запам'ятовуються. Письменник блискуче володіє засобами народної мови, у нього свій стиль, він уміє домогтися граничної виразності в зображенні людей і подій, що інколи набувають трагікомічного, а то й трагедійного характеру[4].

Твори Ж. Чинго привернули увагу громадськості, а його літературний талант був широко оцінений македонською та югославською критикою. Його твори перекладені багатьма мовами: сербсько-хорватською, словенською, албанською, польською, французькою, угорською, німецькою, російською, англійською та українською. Його роман «Велика вода» був екранізований в 2004 році в Македонії.

Бібліографія[5]
  • „Пасквелија“ (оповідання, 1963)
  • „Семејството Огулиновци“ (оповідання, 1965)
  • „Нова Пасквелија“ (оповідання, 1965)
  • „Сребрените снегови“ (роман для дітей, 1966)
  • „Пожар“ (оповідання, 1970)
  • „Големата вода“ (роман, 1971)
  • „Жед“ (сценарій, 1971)
  • „Поле“ (сценарій, 1971)
  • „Образов“ (п'єса, 1973)
  • „Ѕидот, водата“ (п'єса, 1976)
  • „Вљубениот дух“ (оповідання, 1976)
  • „Кенгурски скок“ (п'єса, 1979)
  • „Макавејските празници“ (п'єса, 1982)
  • „Накусо“ (оповідання, 1984)
  • „Пчеларник“ (сценарій, 1988)
  • „Гроб за душата“ (оповідання, 1989)
  • „Бабаџан“ (роман, 1989)
  • „Бунило“ (оповідання, 1989)
  • „Ал“ (проза, 1989)

За свою творчість здобув чимало національних премій і нагород: Рациново признание, „11 Октомври“, „1 Мај“, Стерино позорје.

Українською мовою 2 оповідання Живка Чинго «Хуртовина» і «Батько» переклав Андрій Лисенко (увійшли до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 363.
  5. Видое Подгорец, „За 'Сребрените снегови' од Живко Чинго“, во: Живко Чинго, Сребрените снегови. Скопје: Просветно дело АД, Редакција „Детска радост“, 2004, стр. 171. (мак.)
  6. „Живко Чинго (био-библиографска белешка)“, во: Живко Чинго, Пасквелија. Скопје: Култура, 1968, стр. 253. (мак.)

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.