Живоїн Мишич

Сер Живоїн Мишич (серб. Живојин Мишић; 19 січня 1855  Струганик — 20 січня 1921, Белград) — сербський воєначальник, воєвода.

Живоїн Мишич
Народження 19 липня 1855(1855-07-19)[1] або 19 січня 1855(1855-01-19)
Struganikd, Князівство Сербія[2][3]
Смерть 20 січня 1921(1921-01-20)[4][5][…]
Белград, Королівство Югославія[6][7]
Поховання Новий цвинтар
Країна  Королівство Сербія
 Князівство Сербія
 Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
Освіта Військова академія (Белград)
Звання Field marshal (Serbia and Yugoslavia)d
Війни / битви Serbo-Turkish War (1876–78)d, Сербсько-болгарська війна, Перша Балканська війна, Друга Балканська війна, Перша світова війна і Сербсько-турецька війна
Діти Aleksandar Mišićd, Radovan Mishichd і Vojislav Mišićd
Нагороди
 Живоїн Мишич у Вікісховищі

Біографія

Освіту здобув у військовому училищі в Белграді (1871). Випущений у піхоту.

Під час сербсько-турецької війни 1876 року командував Колубарським батальйоном, в російсько-турецьку війну 1877—1878 років — ротою 7-го піхотного полку.

Під час сербсько-болгарської війни 1885 року — командир роти, батальйону. Згодом переведений у Генштаб, деякий час командував полком, піхотною бригадою, обіймав посаду начальника штабу дивізійної області.

У 1898—1904 роках викладав у Військовій академії в Белграді, професор. Після військового перевороту 1903 року, під час якого був убитий Олександр Обренович, у відставці в чині полковника.

У 1907 році повернувся на військову службу. У 1907—1912 і 1913—1914 начальник оперативного відділу Головного Штабу, командувач дивізійної області, помічник начальника Генштабу. Під час Балканських воєн 1912—1913 років — помічник начальника штабу Верховного командування.

З оголошенням мобілізації в серпні 1914 року призначений помічником начальника штабу Верховного командування, але 15 листопада 1914 року переведений на посаду командувача 1-ї армії. Мишичу належить головна участь у перемозі біля Рудника, яка спричинила розгром австро-угорської армії та її вигнання з території Сербії.

Під час відступу в жовтні-грудні 1915 року під натиском із трьох сторін німецьких, австро-угорських і болгарських військ проявив велику мужність і почуття обов'язку. Після евакуації залишків сербської армії на острів Корфу Мишич лікувався у Франції і повернувся до своєї армії вже у вересні 1916 року, коли вона перебувала на Салонікському фронті.

З 1 січня 1918 року начальник штабу Верховного командування. Розробник плану прориву розташування болгарських військ, здійсненого у вересні 1918 року, який призвів до розгрому Болгарії. Був причетний до процесу над «Чорною рукою».

Після війни до кінця життя обіймав посаду начальника Головного штабу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Автор праць із військової історії і тактиці.

Кавалер Зірки Карагеоргія — найвищого ордена Сербського Королівства.

Примітки
  1. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  2. http://serbia.superodmor.rs/mionica/info/attractions
  3. http://voiceofserbia.org/content/memory-serbian-field-marshals
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. http://www.firstworldwar.com/bio/misic.htm
  6. http://inserbia.info/news/2014/01/famous-serbian-commander-zivojin-misic-died-on-this-day/
  7. http://inserbia.info/today/2014/01/famous-serbian-commander-zivojin-misic-died-on-this-day/

Джерела
  • Залесский К. А. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-17-019670-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.