Сербсько-болгарська війна

Сербська армія була екіпірована за найостаннішими військовими стандартами. Вона мала на озброєнні чудові гвинтівки, але артилерія була не найкращою. Головна перевага сербів полягала в їхній стрілецькій зброї та у відмінному командному складі, який набув багато досвіду в останніх двох війнах із Османською імперією. Але сучасні гвинтівки були введені в сербській армії всього лише за два роки до початку війни. Багато солдатів іще погано вміли з ними поводитися. Нові гвинтівки вводили в оману сербських офіцерів, які мали ще замало досвіду в поводженні з нововведеною зброєю. Вони віддавали накази своїм солдатам відкривати вогонь на відстань більш ніж 1,5 км. Багато боєприпасів витрачалися даремно. Крім того, боєприпаси були закуплені в кількостях, розрахованих на споживання куль попередніми, набагато старшими і менш скорострільними гвинтівками. Це призвело до того, що незабаром сербським солдатам катастрофічно стало не вистачати патронів. У Королівства Сербія було багато внутрішніх проблем, які звели нанівець усі переваги її армії перед супротивником. Також на бойових якостях сербської армії позначилася дивна поведінка сербського короля Мілана IV, який поставив на чолі армії не досвідчених воєначальників, а молодих офіцерів. Крім того, недооцінюючи болгарські збройні сили і побоюючись заколотів своїх громадян проти цієї війни, Мілан IV наказав мобілізувати солдатів лише першого класу піхоти (новачків молодше 30 років). Це була лише половина наявних ресурсів Королівства Сербія. При цьому він позбавив сербську армію її ветеранів, які брали участь у війнах проти Османської імперії. Мілан IV увів в оману сербських солдатів у своїй декларації до армії. В ній він говорив, що сербські солдати йдуть на допомогу болгарам у війні проти Османської імперії. Згодом солдати були здивовані: вони боролися з болгарами, замість того щоб нападати на османів.

На Болгарію чинила тиск Російська імперія. Виник болгарсько-російський конфлікт. Після того, як Болгарія проголосила об'єднання, більшість російських офіцерів, які служили в Болгарії, були відкликані назад до Російської імперії. В результаті болгарська армія не мала офіцерів вище чину капітана. У зв'язку з цим за війною закріпилася назва «Війна капітанів проти генералів». Князівство Болгарія побоювалася нападу Османської імперії. Більшість її військ знаходилася на південно-східному кордоні країни. Коли почалася війна, Князівство Болгарії знадобилося 5-6 днів, щоб здійснити передислокацію військ на західну і північно-західну частину країни. Але у Князівства Болгарія була перевага: сильний патріотизм народу. Болгарські солдати знали, що борються за праве діло. Болгарська артилерія перевершувала сербську за всіма параметрами.

Контрнаступ болгарської армії 22-27 листопада 1885 року

Безпосередньою причиною війни послужила незначна прикордонна суперечка: річка Тімок проходила на кордоні між Князівством Болгарія і Королівством Сербія. Але протягом кількох років річка змінила свою течію. Це призвело до зміни її місця розташування. Сербська прикордонна гауптвахта біля села Брегово опинилася на болгарському березі. Королівство Сербія відхилила кілька запитів Князівства Болгарія щодо евакуації сербської гауптвахти. Тоді Князівство Болгарія вислала сербські загони силою. Цей конфлікт відомий як «суперечка Брегово».

Після цього конфлікту Королівство Сербія, підбурювана Австро-Угорською імперією, розпочала бойові дії. Після кількох невдалих боїв сербська армія з наступу перейшла до оборони. Остаточно наступ сербської армія був зупинений після Битви при Сливниці. Основна частина болгарської армії перейшла від кордону Османської імперії, що на південному сході, до кордону з Королівством Сербія на північному заході для захисту столиці Софії. Після оборонних боїв під Сливницею і Відіном (захист останнього був організований Атанасом Узуновим), Князівство Болгарія почала наступ і перенесла бойові дії на сербську територію. Після того, як болгари захопили місто Пірот, Австро-Угорська імперія попередила Князівство Болгарія, що якщо болгарська армія не відступить, то Австро-Угорщина втрутиться у війну. 28 листопада австро-угорський посол у Белграді зажадав від імені австро-угорського уряду негайно припинити бойові дії. У свою чергу Російська імперія, яка, хоч і не підтримувала Князівство Болгарія в цій війні, погрозила Австро-Угорській імперії, що якщо остання втрутиться у війну, то це для неї матиме великі наслідки. На ґрунті таких заяв виник черговий австро-російський конфлікт на Балканах. Усе це призвело до того, що такі великі держави, як Австро-Угорська імперія, Російська імперія, Османська імперія і Німецька імперія (Німеччина таємно від Росії підтримувала дії Австро-Угорщини), опинилися на межі війни.