Життя на Венері

На початковому етапі існування Венера була дуже схожа із Землею. Хоча сьогодні на Венері кількість води зменшується, в минулому ситуація була іншою. У 2009 році за допомогою зонда Венера-експрес були отримані докази того, що атмосфера Венери через сонячне випромінювання втратила великий обсяг води. Проте це не означає, що на Венері коли-небудь існував океан, оскільки, як показує моделювання, вода здебільшого містилася в атмосфері у вигляді пари і була у великій кількості лише на ранній стадії існування планети [5] [6].

В ході третьої наради Групи аналізу досліджень Венери ( VEXAG, пов'язаної з NASA) в січні 2007 року було відзначено, що початковий океан Венери міг існувати протягом більш ніж 2 млрд. років, тобто більше половини історії планети; тобто, можна говорити про ймовірність існування життя.

В даний час фізичні умови на Венері є без перебільшення екстремальними: через парниковий ефект її температура на поверхні складає в середньому +470°С. Шари атмосфери Венери складаються з сульфатної кислоти, що теж згубно для життя, а атмосферний тиск вище земного в 92,1 рази. Однак відомі організм — екстремофіли на Землі, які живуть в подібних умовах, тому вчені повністю не виключають можливість існування організмів у венеріанських хмарах [7] [8]. Є ймовірність, що життя на Венері знаходиться під її поверхнею, де умови, можливо, набагато сприятливіші, ніж на поверхні.

У 2020 році було оголошено про виявлення в атмосфері Венери «маркера життя» — газу фосфіну в кількості, яку не вдається пояснити абіогенними процесами. Це розглядається як свідчення можливого існування на цій планеті мікробного життя або певних невідомих вченим фотохімічних або геохімічних процесів [9].

Парниковий ефект на Венері.

Деякі вчені припускають присутність деяких форм життя в хмарах Венери подібних бактеріям, які були виявлені в хмарах на Землі. Мікроби в щільній, хмарній атмосфері можуть бути захищені від сонячного випромінювання сполуками сірки в повітрі [15].

В результаті аналізу даних, отриманих зондами «Венера», «Піонер-Венера» і «Магеллан», в верхніх шарах атмосфери виявлені сірководень (H₂S) і сірчистий газ (SO_2), а також сульфід карбоніла (O=C=S). Перші два газу вступають в реакцію один з одним, а це означає, що повинне існувати постійне джерело цих газів. Крім того, карбонільний сульфід цікавий тим, що його важко відтворити тільки неорганічним шляхом. Він створюється за рахунок ефективних каталізаторів, які потребують великих обсягів речовин різного хімічного складу. На Землі такими каталізаторами є мікроорганізми [16]. Крім того, часто не береться до уваги той факт, що спусковий апарат «Венера-12» виявив присутність хлору на висотах 45-60 км, а аеростатні зонди «Вега-1 і -2» підтвердили це [17]. Було висловлене припущення, що мікроорганізми на цьому рівні можуть поглинати ультрафіолетове світло Сонця, використовуючи його як джерело енергії. Це могло б пояснити темні плями, видимі на ультрафіолетових зображеннях планети [18]. Було також відзначено, що атмосфера містить мало СО, незважаючи на інтенсивність світла, падаючого сонячного випромінювання і парникової сили. До цього часу невідомо, чому СО перетворюється в СО₂.

У 2002 році на Європейській конференції з астробіології в Граці двоє вчених, Дірк Шульце-Макуш і Луї Ірвін, припустили наявність в хмарах Венери хімічних речовин, які можуть бути результатом діяльності живих організмів [16].

Одним з пояснень цього є існування в хмарах мікробної форми життя (екстремофіли архейської структури) з метаболізмом, який повністю відрізняється від усього, що ми знаємо на Землі, на основі СО і SO₂ [15]. Гіпотеза, яка допустила б розвиток цього життя, пояснює, що в далекому минулому температура на Венері була набагато нижчою. З моделей еволюції зірок можна розрахувати, що в перші моменти життя на Землі Сонце випускало 70% сьогоднішньої енергії і температура рівноваги на Землі була -41°С. Згодом Сонце ставало більш гарячим. Таким чином, стає можливим, з огляду на наші сьогоднішні знання, наявність тривалого періоду великих океанів, де могло виникнути життя [19]. Коли сонячна активність почала збільшуватися, поступово все більше тепла стало проникати в атмосферу Венери, що не захищену магнітним полем. Вплив викидів був сильним, але, можливо, все відбувалося досить повільно, щоб дозволити древнім формам життя пристосуватися.

Ще однією проблемою вважалося те, що на Венері немає нічого схожого на озоновий шар, щоб зупинити небезпечний потік УФ променів від Сонця. Щоб захиститися від нього, живі організми повинні бути адаптовані. Однак у 2011 році озоновий шар на Венері було виявлено: він розташований на висоті близько 100 кілометрів [20]. Ці дані знаходяться в статусі гіпотези. Підтвердження або спростування гіпотези — одна з цілей майбутніх місій.

У січні 2012 року про можливу наявність живих істот на поверхні Венери заявив головний науковий співробітник Інституту космічних досліджень РАН Л. В. Ксанфомаліті (Росія). Під час вивчення даних, переданих радянськими апаратами в 1970-их і 1980-их роках, його увагу привернули дев'ять фотографій, отримані апаратами Венера-13 і Венера-14. На них присутні якісь об'єкти, які з'являються і зникають на серії послідовних знімків. Серед них: «диск», «чорний клапоть» і «скорпіон». Наприклад, об'єкт «скорпіон» з'являється на фотографії через 90 хвилин після включення камери і через 26 хвилин зникає, залишивши після себе канавку в ґрунті. Ксанфомаліті вважає, що під час посадки модуль створив сильний шум і «мешканці» покинули місце посадки, а через деякий час, коли все стихло, вони повернулися. Цим він пояснює 90-хвилинну затримку в появі [1] [21]. У наступній публікації Ксанфомаліті наводить результати обробки фотознімків, отриманих апаратом Венера-9, і на них також знаходить підозрілі об'єкти, гіпотетично ототожнюючи їх із живими організмами іншої, ніж на Землі, форми життя [22] [23].

Гіпотеза Ксанфомаліті викликала дискусію серед фахівців. Представники НАСА заявили, що «диск» на фото — це кришка від об'єктива, що відвалився при посадці, а інші об'єкти — це всього лише шуми, посилені при копіюванні і збільшенні знімків. Ще один дослідник, Дон Мітчел, пояснює відмічені Ксанфомаліті аномалії як артефакти системи телеметрії і ефекти від зміни освітлення з плином часу [24]. З іншого боку, публікації Ксанфомаліті отримали позитивні відгуки від творців телеметричної системи апаратів «Венера» А. С. Селіванова та Ю. М. Гекіна [25] і від фахівця з молекулярної біології А. С. Спіріна [26].

В даний час російські вчені продовжують досліджувати фотографії поверхні Венери, зроблені апаратами «Венера-9», «Венера-10», «Венера-13» і «Венера-14». Зробивши ревізію результатів, отриманих радянськими супутниками в 1975-1982 роки і висновків Л. В. Ксанфомаліті, російські фахівці підтверджують фіксацію дивних явищ і утворень,схожих на рухомі симетричні живі істоти. Після ретельного аналізу 41 знімка сучасними методами було виявлено близько 20 об'єктів, які цілком можуть бути ототожнені з якимись формами життя [27]. На одному зі знімків видно дивне утворення, що має симетричну форму і покрите регулярними плямами, яке рухається зі швидкістю ~ 1 мм / сек. Російськими дослідниками підтверджується раніше деклароване існування об'єкта під умовною назвою «скорпіон» і об'єктів типу «рослини» [28] [29]. Висловлюються припущення, що спостережувані об'єкти можуть бути формами життя на «азотній» основі.