Життя і смерть полковника Блімпа

1942 рік. Англійська армія проводить навчання з оборони Лондона. «Війна повинна початися опівночі», свідчить інструкція. Але молодий офіцер-ополченець Спад Вілсон вважає, що у боротьбі з фашистами не треба дотримуватися правил і будь-які удари дозволені, якщо вони ефективні. Тому він вирішує почати атаку о 6 годині та захопити в полон генерала Клайва Кенді й інших високопоставлених чинів, замкнувши їх у сауні. Ця витівка вдається прекрасно. Вступивши з молодим Вілсоном у перестрілку в басейні, літній генерал Кенді згадує себе у віці цього молокососа, сорок років тому.

Коли добігає кінця англо-бурська війна, за участь у якій Клайв отримав «Хрест Вікторії», він дізнається від працюючої у Берліні молодої англійки Едіт Гантер, що проти Англії готується наклепницький пропагандистський випад, і, всупереч приписам начальства, вирушає до німецької столиці на зустріч з деяким Кауніцем, головним ініціатором брудної кампанії. У популярному міському кафе він ображає Кауніца, а разом з ним — увесь полк, в якому той служить. Призначається дуель між Кенді і лейтенантом Тео Кречмаром-Шульдорфом, якому випало захищати честь полку. Обидва супротивники поранені на дуелі і в лікарні стають друзями. Тео закохується в Едіт і зізнається в цьому Кенді, якого марно вважав її нареченим. Тео одружується на Едіт. І тільки потім Клайв виразно розуміє, що в глибині душі теж кохав Едіт.

Упустивши жінку свого життя, Клайв назавжди зберігає в серці тугу за нею. Повернувшись до Лондона, він починає зустрічатися з сестрою Едіт, сподіваючись знайти в ній хоч частку своєї коханої, але стосунки не складаються. Декілька років він тільки й робить, що полює та прикрашає трофеями стіни величезного особняка, що дістався від тітки. У 1914 році на фронті він зустрічає у французькому монастирі медсестру, вражаюче схожу на Едіт. Її звуть Барбара Вінн, і скоро вона стає його дружиною. Дізнавшись про перемир'я, Кенді радіє, що «доброчесні» правила ведення бою взяли верх над підлими хитрощами германського ворога. Він відвідує свого друга Тео в таборі для військовополонених, але той відмовляється з ним говорити. Після звільнення Тео дзвонить йому з вокзалу. Вони знову зустрічаються. Тео у відчаї. Кенді знайомить його зі своїми друзями по клубу і запевняє, що англійці зовсім не мають наміру принижувати переможеного ворога: навпроти, вони готові допомогти йому звестися на ноги.

Минають роки. У 1926 році помирає Барбара. Кенді знову з головою заглиблюється в полювання — тільки це заняття допомагає йому угамувати тугу. Підписують Мюнхенські угоди. Тео, що в 1920 році подав у відставку, просить дозволу на еміграцію до Англії. Його дружина Едіт померла, а двоє синів стали переконаними фашистами. Сам він з презирством ставиться до того, що відбувається в Німеччині. Кенді, що повернувся на службу, зустрічається з ним і хоче допомогти йому залишитися в Англії. Він готується виступити по радіо, але його промову в останню хвилину відміняють. Він в люті. Тео розуміє, чому його не підпустили до мікрофону. Він намагається пояснити Кенді, що колишні методи ведення війни застаріли з появою нового ворога — фашистів. «Це не джентльменська війна», — говорить він Кенді, але тому важко пристосуватися до нової реальності. Кенді намагається принести користь в ополченні, якому довірена оборона Лондона. Своїм водієм він призначає Анджелу Кеннон на прізвисько «Джоні» — дівчину, дивним чином схожу на Едіт і Барбару. Вона — наречена лейтенанта Вілсона, чия успішна хитрість служить живою ілюстрацією слів Тео. У боротьбі з фашистами потрібно забути про правила. Кенді обіцяє Тео зробити все, щоб Вілсон уникнув покарання.

• Лурселль, Жак. The Life and Death of Colonel Blimp/Жизнь и смерть полковника Блимпа // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 2061—2064. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

• Життя і смерть полковника Блімпа на сайті IMDb (англ.) (станом на 22.08.2017)