Жозе Феррас де Алмейда Жуніор

Художня кар'єра почалася під час роботи дзвонарем у церкві «Богоматері Канделаріі» (порт. Igreja Matriz de Nossa Senhora da Candelária), коли були створені кілька невеликих творів на релігійну тему. Головний священик церкви був вражений роботами художника-аматора і провів збір коштів, щоб Жуніор зміг поїхати в Ріо-де-Жанейро для отримання уроків живопису. У 1869 році він поступив в академію Academia Imperial de Belas Artes, де навчався з Віктором Мейреллісом і Педру Америку. Після закінчення академії повернувся в Іту і створив там власну студію, хоча міг боротися за нагороду — поїздку на навчання до Європи.

До Європи потрапив в 1876 році, коли під час відвідування штату Сан-Паулу імператор Педру II побачив роботи художника і під їх враженням запропонував фінансову підтримку, нагородивши художника, згідно з королівським указом, щомісячною сумою в 300 франків для навчання в Парижі. Алмейда оселився на Монмартрі і вступив у Школу витончених мистецтв (фр. École des Beaux-Arts), ставши одним із студентів Олександра Кабанеля. Брав участь у чотирьох Паризьких салонах. Перебував у Парижі до 1882, потім, після короткої поїздки до Італії, повернувся до Бразилії, де представив роботи, створені під час перебування в Європі.

Наступного року відкрив студію в Сан-Паулу, багато писав і давав уроки живопису. У 1884 році експонував свої роботи на Exposição Geral de Belas Artes і був удостоєний вищого лицарського ордену Бразильської імперії — ордена Троянди.

Через рік отримав запрошення Віктора Мейрелліса на посаду професора історичного живопису в академії, але відмовився, воліючи залишатися і працювати в Сан-Паулу.

У період з 1887 по 1896 роки здійснив ще три поїздки до Європи. Став все частіше звертатися до біблійних темах, отримавши в 1898 році золоту медаль Академії.

Був зарізаний своїм кузеном José de Almeida Sampaio.

• José Ferraz de Almeida Júnior