Жукова Ірина Ігорівна

Народилась і виросла в Києві. В чемпіонаті України виступала за одеську «Джінестру» і черкаське «Хімволокно».

2001 року переїхала на Апеннінський півострів. У першому сезоні її «Модена» здобула перемоги на груповому етапі Ліги європейських чемпіонів над іспанським «Тенеріфе», німецьким «Шверінером», румунською «Університатією» і в чвертьфіналі — над турецьким «Вакіфбанком». Вирішальні ігри проходили в Нижньому Тагілі. Важким виявився півфінал проти єкатеринбурзької «Уралочки», котрий тривав майже дві години і п'ять сетів. У фіналі команда Жукової перемогла іншого представника Італії — «Капо Суд» із Реджо-Калабрії (3:0). На внутрішній арені «Модена» була серед лідерів у всіх турнірах: четверте місце в чемпіонаті і виступи в півфіналах національного кубка і суперкубка.

Наступного сезону захищала кольори діючого чемпіона з Реджо-Калабрії. Після 5 турів групового раунду Ліги чемпіонів «Капо Суд» мав реальні шанси на вихід до стадії плейоф, але команда була дискаліфікована через дозаявку в березні 2001 року з порушенням регламенту румунсько-бразильської волейболістки Кристіни Пірв. Також клуб позбавили чемпіонського титулу. Морально надломлена команда поступилася у чвертьфіналі чемпіонату «Модені» і була розформована.

Ірина Жукова повернулася до «Модени». Сезон команда розпочала з перемоги у суперкубку завдяки виграшам у команд з Новари і Бергамо. У групі Ліги чемпіонів здобули по дві перемоги над «Уралочкою» та турецьким «Еджзаджибаши» і поділили очки з бакинським «Азеррейлом». У плейоф були сильнішими за іспанський «Дієго Порселос» з Бургоса і ввійшла до «Фіналу чотирьох» у польському місті Піла. У півфіналі «Модена» поступилася французьській команді «Канни» за яку виступала Олександра Фоміна, а в матчі за третє місце — «Фоппапедретті» (Бергамо). Бергамаскам поступилися і в чвертьфіналі Серії А, а Жукова перейшла до цього клубу.

У сезоні 2003/2004 «Фоппапедретті» виграло національний чемпіонат і Кубок ЄКВ, наступного італійський суперкубок і Лігу чемпіонів. В інших турнірах клуб Джованні Капрари доходив до фіналу, але у вирішальних іграх поступався командам з Новари і Перуджі. Жукову визнали найкращою на своїй позиції у розіграші Ліги чемпіонів. Серед її партнерок у Бергамо була українка Тетяна Вороніна, хорватка Майя Поляк, росіянка Любов Соколова, німкеня Ангеліна Грюн, італійки Серена Ортоліані і Франческа Піччініні.

2005 року зробила перерву в спортивній кар'єрі, повернула до Черкас, народила сина і повернулася у волейбол у складі місцевої команди, яка у той час мала назву «Круг», а очолював її чоловік Жукової Сергій Голотоа[3]. Того сезону черкаський клуб зробив дубль на внутрішній арені, а Жукову визнали найкращим гравцем чемпіонату.

Почали надходити пропозиції про продовження виступів за кордоном і спортсменка обрала команду з підмосковного Одинцова. У грудні «Заріччя» стало володарем національного кубка завдяки перемозі над московськом «Динамо» у п'яти сетах. Жукову визнали найкращою зв'язуючою «Фіналу чотирьох». На початку в Іспанії пройшли вирішальні матчі Ліги чемпіонів. У півфіналі підмосковна команда перемогла місцеву «Мурсію», а у фіналі поступилася італійській «Перуджі» (у складі якої виступала Тетяна Артеменко[4]). Потім була півфінал чемпіонату Росії проти омського «Спартака», у якому Жукова отримала травму коліна і вже без її участі «Заріччя» вперше в своїй історії виграло чемпіонський титул.[5]. Наступного сезону команда посіла третє місце у кубку і знову грала у фіналі першості, але цього разу сильнішим було «Динамо». Всього за два сезона провела в чемпіонаті Росії 41 матч і набрала 101 очко.[6][7]

Після річної перерви стала гравцем бакинської «Рабіти», найсильнішого клубу Азербайджану того часу. Три сезони поспіль завершувала національний чемпіонат на першій позиції і в цей час чотири рази грала у фіналах міжнародних офіційних клубних турнірів. У березні 2011 її команда поступилася у фіналі Ліги чемпіонів стамбульському «Вакіфбанку» (3:0). У жовтні бакинки взяли реванш у вирішальній грі клубного чемпіонату світу, що проходив у Катарі. Для перемоги знадобилося три сети, а до основного складу «Рабіти» входили Наташа Крсманович, Наталія Мамедова, Міра Голубович, Наташа Осмокрович, Саня Старович і Ірина Жукова[8]. У лізі чемпіонів того сезону азербайджанський клуб дійшов до чвертьфіналу, де поступився польському «Атом Трефлю» з Сопота. У сезоні 2012/2013 її партнеркою була Олександра Фоміна. Восени бакинки поступилися трофеєм клубного чемпіонату світу команді з бразильського міста Озаску, а навесні, у фіналі Ліги чемпіонів, — «Вакіфбанку»[9].

Очолювала волейбольну команду «Прометей» з Кам'янського, переможця міжнародного турніру пам'яті Ігоря Лисенка в Полтаві (2017 рік)[10]. Влітку 2018 року стала помічником головного тренера київського «Фаворита»[11].

Командні досягнення:

• Переможець клубного чемпіонату світу (1): 2011
• Володар Ліги чемпіонів (2): 2001, 2005
• Володар Кубка ЄКВ (1): 2004

Особисті досягнення:

• Найкраща зв'язуюча чемпіонату Європи 2001 року.
• Найкраща зв'язуюча Ліги чемпіонів 2004/2005.
• Найкраща волейболістка чемпіонату України 2006/2007.
• Найкраща зв'язуюча чемпіонату України 2006/2007
• Найкраща зв'язуюча кубку Росії 2007/2008.
• Найкраща зв'язуюча клубного чемпіонату світу 2011 року.
• Найкраща зв'язуюча чемпіонату Азербайджану 2011/2012.

• Iryna Zhukova (англійська). women.volleybox.net. Архів оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
• Iryna Zhukova (англійська). WorldofVolley. Архів оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
• Ірина Жукова: Матчі за кордоном поповнюють мою колекцію кулінарних рецептів. Україна молода. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 12 жовтня 2021.
• Zhukova Iryna (італійська). Lega Pallavolo Serie A Femminile. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 жовтня 2021.