Жіноча збірна України з волейболу

Збірна України дебютувала на міжнародній арені восени 1992 року у відбірковому турнірі чемпіонату Європи під керівництвом відомого тренера Володимира Бузаєва — одного із засновників і незмінного впродовж двох десятиліть наставника запорізької «Орбіти», у 1980-ті роки була однією з найсильніших команд у СРСР.

Бездоганно пройшовши кваліфікацію (8 перемог у 8 матчах), українські волейболістки спричинили фурор і у фінальній стадії Євро-1993. У стартовому матчі чемпіонату, що проходив 24 вересня 1993 в чеському Брно, вони з рахунком 3:0 обіграли майбутнього чемпіона — збірну Росії, потім здобули ще 4 перемоги, і посіли перше місце в групі. У важкому п'ятисетовому півфінальному двобої українська команда поступилася збірній Чехії і Словаччини, але потім у матчі за 3-тє місце взяла гору над італійками.

Завдяки успішному виступу на континентальній першості збірна України стала учасницею чемпіонату світу 1994 року, що проходив у Бразилії. Нова перемога над збірною Італії дозволила команді Володимира Бузаєва вийти в 1/8 фіналу, однак після зустрічі з Японією (0:3), українки були змушені припинити боротьбу за високі місця.

На початку 1990-х Володимир Бузаєв також керував молодіжною збірною України, 1993 року стала срібним призером чемпіонату світу в Бразилії. 1995 року він зайняв з національною збірною 7-е місце на чемпіонаті Європи в Нідерландах і того ж сезону переїхав до Туреччини.

Збірну України очолив тренер луганської «Іскри» Гарій Єгіазаров. З його ім'ям пов'язаний виступ української команди на перших в її історії Олімпійських іграх, що був невдалим: складена на базі «Іскри» збірна (за луганський клуб виступали 9 з 12 гравчинь), в Атланті-1996 не змогла перемогти в жодній партії.

1997 року Єгіазаров також виїхав працювати за кордон, до італійської «Равенни», на посаді головного тренера його змінив колишній помічник, одеський фахівець Ігор Філіштинський. Під його керівництвом збірна знову посіла 7-е місце на чемпіонаті Європи, але не змогла пробитися на чемпіонат світу-1998, ані на наступну європейську першість.

Повернувшись на Батьківщину до команди, Гарій Єгіазаров 2001 року ледь не привів збірну до п'єдесталу пошани чемпіонату Європи, що проходив у Болгарії, але в півфіналі цього турніру українки поступилися збірній Росії, а в зустрічі за «бронзу» не змогли здолати господарок. Ірину Жукову, яка здобула популярність, виступаючи за італійські клуби, визнали кращою зв'язковою чемпіонату. Незважаючи на те, що й решта українських волейболісток успішно виступали в провідних зарубіжних лігах (зі складу команди 2001 року 10 гравчинь представляли клуби Італії, Франції, Польщі, Болгарії, Австрії, Іспанії) і досягнення молодіжної та юніорської збірних, наступне десятиліття не було відзначено високими результатами національної збірної України.

2003 року після дев'ятого місця на чемпіонаті Європи в Туреччині відбулася відставка Єгіазарова, а чергового виступу у фінальному турнірі європейської форуму уболівальникам довелося чекати 8 років — три відбіркових цикли поспіль збірна України починала з новим головним тренером (Ігорем Філіштинським, Олександром Гутором, Сергієм Голотовим) і щоразу зазнавала невдачі. Причинами падіння були конфлікти між тренерами клубів і збірної, а також масовий виїзд з країни гравчинь, які змінили спортивне громадянство. Серед них стала лідером збірної Азербайджану Наталія Сказка (більш відома під прізвищем Мамедова) і її партнерки по команді Лідія Максименко та Поліна Рагімова (Петрашко), гравчині збірної Росії Наталія Гончарова (Обмочаєва) і Анна Макарова (Цокур), за збірну Казахстану виступають Олеся Сафронова і Ольга Кубасевич (Дробишевська), Ізраїль представляє Юлія Воливач, Вероніка Гудима захищає кольори французької збірної.

Після 13-річної перерви національну збірну України знову очолив Володимир Бузаєв, після повернення з Туреччини працював з командою «Сєвєродончанка» (Сіверськодончанка) та в молодіжній збірній. У травні 2009 року українська команда невдало виступила у відбірковому турнірі Чемпіонату світу, програвши Білорусі, Азербайджану та Ізраїлю, але за рік складена з гравчинь українського чемпіонату дружина виявилася боєздатною у кваліфікації Євро-2011 — обігравши збірні Ізраїлю, Словаччини та Великої Британії, українки через 8 років здобули путівку до фінального турніру чемпіонату Європи в Сербії й Італії.

Основу збірної на Євро-2011 склали гравчині бронзових призерок чемпіонату України — «Северодончанки», а єдина легіонерка Марина Марченко з «Омички» перед початком турніру вибула через травму. Капітанські функції виконувала Ірина Комісарова — гравчиня «бронзової» команди Володимира Бузаєва на чемпіонаті Європи-1993 (тоді вона виступала під прізвищем Пухальська). На груповому етапі в Белграді українки зазнали трьох поразок з однаковим рахунком 0:3 від Німеччини, Сербії і Франції, через це не змогли вийти до стадії плей-офу.

Відбірковий турнір чемпіонату Європи-2013 збірна України починала під керівництвом нового головного тренера — наставника «Галичанки» Андрія Романовича.

Склад збірної на чемпіонаті Європи 2021 року:[7]

N°	Спортсменка	Позиція	Рік народження	Клуб
1	Дудник Катерина Олексіївна	догравальний	1995	«Прометей»
2	Мелюшкина Діана Владиславівна	центральний блокуючий	1996	«Прометей»
5	Анісова Богдана Андріївна	догравальний	1992	«Уралочка»
6	Нємцева Кристина Валеріївна	ліберо	1998	«Хімік»
7	Герасимова Юлія Анатоліївна	центральний блокуючий	1989	«Карайолларі»
9	Бойко Юлія Олександрівна	догравальний	1998	«Хімік»
11	Харчинська Анна Андріївна	догравальний	2001	«Прометей»
13	Карасьова Анастасія Андріївна	ліберо	1993	«Волинь-Університет»
14	Великоконь Дар'я В'ячеславівна	пасуючий	2002	«Хімік»
16	Кодола Надія Романівна	догравальний	1988	«Жетису»
17	Скрипак Ольга Русланівна	зв'язуючий	1996	«Хімік»
18	Мазенко Марина Юріївна	центральний блокуючий	1998	«Прометей»
24	Рихлюк Олеся Володимирівна	діагональний нападник	1987	«Галатасарай»
33	Трушкіна Ірина Олександрівна	центральний блокуючий	1986	«Тарговіште»
-	Орлов Володимир Сергійович	головний тренер	1966	-

До розширенного списку кандидатів входили:

N°	Спортсменка	Позиція	Рік народження	Клуб
	Рудик Олена Петрівна	пасуючий	1996	«Волинь-Університет»
	Даньчак Вікторія Андріївна	центральний блокуючий	2000	«Волинь-Університет»
	Денисова Карина Дмитрівна	догравальний	1997	«Кемпер 91»
	Хобер Євгенія Сергіївна	діагональний	2001	«Хімік»
	Ніколайчук Вікторія Євгенівна	ліберо	2000	«Орбіта»
	Лохманчук Вікторія Миколаївна	діагональний	2001	Сіракузький університет
	Дрозд Дар'я Миколаївна	центральний блокуючий	1990	«Прометей»
	Кутнякова Олександра Вікторівна	ліберо	1997	«Полісся»
	Яковчук Оксана Анатоліївна	догравальний	1995	«Хімік»
	Биценко Олександра Олегівна	догравальний	1995	«Мерт Каан» (Анкара)
	Єфременко Анна Олексіївна	діагональний	1996	«Регіна»
	Маєвська Анастасія Євгенівна	центральний блокуючий	2001	«Хімік»
	Політанська Алла Юріївна	зв'язуючий	1988	«Прометей»
	Буткевич Дар'я Олександрівна	діагональний нападник	1996	«Валь-де-Траверс»

• Жіноча збірна України з волейболу на сайті ФВУ^{[недоступне посилання з липня 2019]} (укр.)