Жуково (Україна)

Жу́ково (до 1995 року Жукове[2]) село в Україні, у Мукачівському районі Закарпатської області.

село Жуково
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Мукачівський район
Рада Жуківська сільська рада
Код КАТОТТГ UA21040110040011540
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 557
Площа 1,241 км²
Густота населення 448,83 осіб/км²
Поштовий індекс 89634
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°29′47″ пн. ш. 22°38′48″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
118 м[1]
Місцева влада
Адреса ради с. Жуково, вул. Миру, 26
Карта
Жуково
Жуково
Мапа

 Жуково у Вікісховищі

Історія

Перша згадка у 1417 році

Церква св. Івана Хрестителя. 1867.

У 1692 р. село згадують як філію Чопівців. З 1733 р. є згадка про дерев'яну церкву св. Іоана з двома дзвонами. У 1778 p., згідно з документами, у селі не було ні церкви, ні священика.

У 1798 р. знову згадують дерев'яну церкву, яка простояла аж до будівництва мурованої, зведеної зусиллями о. Григорія Примича на місці дерев'яної. Оновлену церкву благословив 7 листопада 1907 р. о. Георгій Шуба. Іконостас, казательницю, жертовник, балдахін і циборію «прекрасно і чесно зробив» майстер з Галичини Іван Чміль у 1911 р., про що з метою реклами повідомила газета «Наука». У 1938 р. збудували нові хори. Кошториси робіт зробили майстри Андрій Васько і Гайдош, а М. Гараґонич мав виконати малярську роботу. Над західним входом написана дата й 1867 р. (у шематизмі Мукачівської єпархії за 1883 р. церкву датують 1877 р.), а також 1989 — рік ремонту.

Біля церкви стоїть ладна дерев'яна каркасна дзвіниця на бетонному фундаменті, вкрита шатровим дахом з ліхтариком і главкою. На великому дзвоні написано, що його вилив Ф. Еґрі в 1921 р. на кошти Стефана Білого та Михайла Герцуського на місце дзвонів, реквізованих у Першу світову війну. Менший дзвін, також роботи Ф. Еґрі з 1921 p., оплатили «американські русини», а найменший належить до старих пам'яток.

Кириличний напис повідомляє, що «Сей дзвонъ до веси Жуково иждивеніємь церковним излят у Пряшові року АΩКГ (1823)», а напис латиникою згадує майстрів: «FUSA EPERIENSINI DER PAUL SCHMITZ ЕТ FRANZ LECHERER A. 1823». Бетонний хрест біля дзвіниці поставив Василь Герцовський з мамою Анною Волошин у 1906 р.

У 1950 р. місцевого священика Миколу Теґзу радянська влада заслала в концтабори Казахстану, де він помер у 1953 р.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 648 осіб, з яких 307 чоловіків та 341 жінка.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 557 осіб.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

МоваВідсоток
українська 98,74 %
російська 1,26 %

Економіка

  • Фермерське господарство «Світ М'яса» — виробник ковбас.

Люди

В селі народився Басараб Василь Степанович — український поет і прозаїк. Ще це село відвідував Володимир Іванів, Головний редактор газети «Зубрівки» позаштатний кореспондент газети «Мукачівська Ратуша»

Туристичні місця


- храм св. Івана Хрестителя. 1867.

- річка Полюй

Примітки


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.