Забабахін Євгеній Іванович

Євге́ній Іва́нович Забаба́хін (3 (16) січня 1917, Москва 27 грудня 1984, Снєжинськ) — радянський фізик, академік АН СРСР, один з розробників першої атомної бомби СРСР, науковий керівник ядерного центру в місті Снєжинськ Челябінської області РРФСР — Всесоюзного НДІ технічної фізики, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської й трьох Сталінських премій.[1]

Забабахін Євгеній Іванович
рос. Евгений Иванович Забабахин
Народився 3 (16) січня 1917
Москва, Російська імперія
Помер 27 грудня 1984(1984-12-27) (67 років)
Снєжинськ, Челябінська область, РРФСР, СРСР
Поховання Снєжинськ
Країна  СРСР
Діяльність фізик, фізик-ядерник, математик, авіакосмічний інженер, офіцер, викладач університету
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова і Військово-повітряна інженерна академія імені Жуковськогоd
Галузь фізика і ядерна фізика
Заклад Всеросійський науково-дослідний інститут технічної фізикиd
Звання Prof.d
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Вентцель Димитрій Олександровичd
Аспіранти, докторанти Аврорін Євген Миколайович
Членство Академія наук СРСР
Нагороди


Життєпис

Євгеній Іванович Забабахін народився в Москві. Після закінчення машинобудівного технікуму, працював технологом на заводі «Шарикопідшипник». У 1938 році був прийнятий на фізичний факультет МДУ, з початком німецько-радянської війни був призваний до лав Червоної Армії і направлений на навчання в Військово-повітряну академію ім. М. Є. Жуковського. У 1944 році після закінчення академії продовжив навчання в ад'юнктурі.

Оскільки в цей час в СРСР проводилися роботи зі створення атомної бомби, Забабахін був направлений в Інститут хімічної фізики, а весною 1948 року — в КБ-11 (нині ВНІІЕФ в Сарові). За участь у розробці першої радянської атомної бомби і успішне випробування був удостоєний звання лауреата Сталінської премії II ступеня та ордена Леніна. У 1951 році за розробку і випробування бомби поліпшеної конструкції був удостоєний звання лауреата Сталінської премії I ступеня та ордена Трудового Червоного Прапора. У 1953 році за поліпшення фізичної схеми ядерних зарядів був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці й лауреата Сталінської премії I ступеня. У тому ж році захистив докторську дисертацію.

У 1955 році Забабахіна направили на Урал, у місто Челябінськ-70 (нині Снєжинськ), в новостворений НДІ-1011 заступником наукового керівника і начальником теоретичного відділення. Розробки інституту призвели до появи в озброєнні Радянської Армії першого термоядерного заряду. У 1958 році Забабахін був удостоєний звання лауреата Ленінської премії і обраний членом-кореспондентом АН СРСР. З 1960 року і до своєї смерті працював керівником НДІ.

Син — Ігор. Внучка — журналістка та телеведуча Тетяна Петрова[2].

Нагороди і звання

Примітки

  1. 16 січня 1917 року. Народився Євгеній Іванович ЗАБАБАХІН.. today.org.ua (uk-UA). Процитовано 26 липня 2019.
  2. ЭТО Я, ЭДИЧКА. МК-Бульвар. 12 травня 2003.(рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.