Завадовський Борис Михайлович

Бори́с Миха́йлович Завадо́вський (*13 січня 1895, Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія, нині Кропивницький — †31 березня 1951, Москва) — радянський російський зоолог, видний вчений у галузі фізіології та еволюції тварин, Доктор сільськогосподарських наук (1934), професор (1920), академік ВАСХНІЛ (1935). Брат академіка Михайла Завадовського.

Завадовський Борис Михайлович
Народився 1 (13) січня 1895
Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 31 березня 1951(1951-03-31)[1] (56 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність зоолог
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Галузь ендокринологія і фізіологія
Ступінь доктор сільськогосподарських наук

Біографія

Борис Михайлович Завадовський народився 13 січня 1895 року в Єлисаветграді, де закінчив міську гімназію.

Потому навчався в МДУ, який закінчив у 1917 році.

Працював асистентом (1915—16), викладачем біології (1918—19) Університету Шанявського. Брав участь у науково-освітній експедиції до Асканії-Нови від Університету Шанявського (1919).

У 1920—35 — професор, завідувач кафедри біології.

Борис Завадовський — директор Лабораторії експериментальної біології (1920—38) Комуністичного університету ім. Свердлова, одночасно з тим директор Біологічного музею (1922—51), завідувач кафедри дарвінізму Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна (1936—41, 1943—51); керівник групи з вивчення хімічної природи гормонів у Лабораторії органопрепаратів Наркомм'ясомолпрому (1945—51).

Доробок і визнання

Б. М. Завадовський працював над питаннями управління розмноженням сільсько-господарських тварин і впливом ендокринних лізатних і вітамінних чинників на процеси росту й відгодівлі худоби.

Борис Завадовський теоретично обґрунтував і практично підтвердив методи використання гонадотропних гормонів СЖК для боротьби з яловістю корів та з метою стимуляції розмноження сільсько-господарських тварин.

Б. М. Завадовський — розробник методу гормональної діагностики жеребості кобил.

Вчений опублікував понад 200 наукових праць, в тому числі 42 книжки і брошури. Низка з його праць вийшла друком за кордоном. Основні наукові роботи Завадовського присвячені фізіології залоз внутрішньої секреції, питанням дарвінізма та еволюції тварин.

Вченого нагороджено медаллю «За трудову доблесть». Він — член Німецької академії натурознавців «Леопольдина» (1932), Лондонського королівського зоологічного товариства (1940).

Головні наукові праці
  • Проблема старости и омоложения в свете учения о внутренней секреции. — М.: Крас. Новь, 1923. — 125 с.
  • Очерки внутренней секреции. — Л.: Прибой, 1928. — 331 с.
  • Гормональные методы диагностики беременности сельскохозяйственных животных / Соавт.: Е. О. Казарновская и др. — М.: Сельхозгиз, 1936. — 108 с.
  • Управление процессами размножения сельскохозяйственных животных. — М.: Сельхозгиз, 1945. — 166 с.
  • Животное и растение. — 2-е изд., доп. и перераб. — М.: Селхозгиз, 1956. — 71 с.

Джерела

Примітки
  1. Завадовский Борис Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.