Загаров Олександр Леонідович
Олекса́ндр Леоні́дович Зага́ров (справжнє прізвище Фессінг; * 5 (17) січня 1877, Єлисаветград, нині Кропивницький — † 12 листопада 1941, Саратов) — російський і український актор та режисер. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1940).
| Загаров Олександр Леонідович | |
|---|---|
| рос. Александр Леонидович фон Фессинг | |
 | |
| Народився |
17 січня 1877 Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер |
12 листопада 1941[1] (64 роки) Саратов, РРФСР, СРСР[1] |
| Діяльність | актор театру, театральний режисер, актор |
| Заклад | Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка |
| Нагороди |
 |
Біографічні відомості
Олександр закінчив Харківське реальне училище, навчався на біологічному факультеті Брюссельського університету. У 1895 вступив до Московського філармонійного училища у драматичний клас Немировича-Данченка. Як актор дебютував у МХТ (1898), з 1901 — викладач філармонійного училища. У 1917 здійснив першу постановку п'єси М. Горького «Діти сонця», виконав головну роль ученого Протасова (у першому варіанті п'єси автор дав йому прізвище Загаров). З 1917 по 1921 роки працював в Україні. З 28 листопада 1918 року очолював перший український театр незалежної України — Державний драматичний театр, який здійснив постановку майже всіх п'єс Лесі Українки. У 1919 році — головний режисер Першого державного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. У 1920—1921 роках — професор Київського музично-драматичного інституту ім. М. В. Лисенка, автор книги «Мистецтво актора». У листопаді 1921 в Львові у театрі товариства «Українська бесіда» відбулася прем'єра сімейно-психологічної драми «Закон» В. Винниченка, Режисер — О. Загаров; в головній ролі — М. Морська (дружина Олександра Леонідовича). У 1921−1927 перебуває в еміграції. Керував Львівським театром «Руська бесіда» та Ужгородським театром «Просвіти», викладав у Львівській драматичній школі, публікував листи на захист української мови у Західній Україні. У 1924 році зіграв роль українського селянина у німецькому фільмі «Золотий вовк». У 1926 повернувся в Україну, працював у Дніпропетровську. У 1924—1941 — у театрах РРФСР.
Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1940).[2]
Один із засновників Донецького драматичного театру.
Постановки («Сон», «Ян Гус», «Тополя»); ролі у виставах («Гайдамаки», «На дні»).
Фільмографія
Грав Івана у кінокартині «Золотий вовк» (1924, «Карпатфільм»).
Примітки
Джерела та література
- О. В. Корнієвська. Загаров Олександр Леонідович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 192. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 253.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 248-249.