Задорожнє (озеро)

Озеро Задорожнє зобов’язане своїм виникненням Миколаївському цементному заводу і багатим покладам вапняку в цьому районі.

Розробка кар’єру почалася у 1940-му році, одночасно з будівництвом цементного заводу. У 1941-му війна законсервувала будівництво. Є свідчення, що в 1943-му році були спроби німецької сторони запустити виробництво і почати випускати цемент, але це було малоуспішно. Основна експлуатація дроговизького кар'єру почалася з початку 50-х років.

Видобуток вівся відкритим способом, глибина кар’єру на початку не перевищувала 10 метрів. По суті це і є стандартом для такого роду кар’єрів. Добутий вапняк відправлявся в збагачувальний цех, який і зараз можна побачити під'їжджаючи до озера. У цьому цеху вапняк дробився до необхідної фракції і вирушав по трубі у вигляді суспензії на завод. Дана технологія використовується і зараз, але вже на новому кар’єрі.

Невдало зроблений землевідвід не міг забезпечити нормального розвитку кар’єру. Зі сходу кар'єр був обмежений залізницею і річкою Щирка, з півдня і заходу він межував з річкою Зубра. Таким чином кар’єр міг розвиватися або на північ, або в глибину. За словами місцевих жителів, вже до кінця 60-х років, глибина кар’єру дозволяла добувати мармур. Достовірна глибина кар'єру на момент прориву карсту не відома. За різними даними вона коливалася від 40 до 60 метрів. Перевищуючи таким чином глибину стандартних вапняних кар’єрів в кілька разів.

За словами очевидців, глибина кожного ряду кар’єра становила 7 метрів, а ширина — 6-8 метрів. Це було обумовлено діючими стандартами, глибиною ходу роботи ковша екскаватора і розмірами кар'єрної техніки, що вивозить видобутий матеріал на верх. За словами працівника кар’єра, на початку 70-х років вже використовувалися потужні спеціалізовані самоскиди "Белаз".

Поступово кар'єр досяг глибини вироблення в 7 ярусів. На дно кар'єра була підведені електрика та вода для забезпечення технічних потреб. Залишки труб, стовпів і електричних проводів досі можна побачити на дні озера.

У 1974 році у північно-східній частині кар’єра стався прорив одного з численних карстів, що оточували об'єкт. Спроби відкачування води результатів не приносили. Тому було прийнято рішення про евакуацію техніки з кар’єру і його затоплення.

По можливості вся техніка, яка могла самостійно пересуватися, була піднята з кар’єру. Внизу залишилися тільки деякі великі запчастини та залишки технічних споруд та механізмів, які вимагали тривалого демонтажу. Тому під водою ви не зустрінете бульдозера і екскаватара, хоча можете натрапити на зняті з них і не вивезені лопату і ківш.

З метою убезпечити залізничне полотно, в 70-і роки минулого століття був проведений гідронамив, який зміцнив західний берег озера і зробив більш доступними інші його береги.