Зажурилась Україна

Один з перших варіантів цієї пісні опублікував український вчений-етнограф Михайло Максимович 1834 року у збірці «Українські народні пісні, видані Михайлом Максимовичем. Частина перша». Згодом був запис цієї пісні в 60-х роках 19 століття в сучасному Новомосковському районі Січеславщини. Пісня збереглася в народній пам'яті аж до кінця 20-го століття — сучасний запис зроблено 1987 року в селі Мала Токмачка, що на Запоріжжі[1].

Тема: страждання народу під час татаро-турецьких нападів  на українську землю і прагнення бути вільними

Ідея: заклик об'єднатися і дати відсіч ворогові.

Зажурилась Україна, бо нічим прожити:

Витоптала орда кіньми маленькії діти.

Котрі молодії — у полон забрато;

Як заняли, то й погнали до пана, до хана.

Годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати,

Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати!

Ой ти станеш на воротях, а я в закоулку,

Дамо тому стиха лиха та вражому турку!

Ой ти станеш з шабелькою, а я з кулаками,

Ой, щоб слава не пропала проміж козаками.

Ой козак до ружини, бурлака до дрюка:

Оце ж тобі, вражий турок, З душею розлука!