Зайцев Микола Васильович

Мико́ла Васи́льович За́йцев (нар. 9 (22) травня 1908(19080522), Тула — нар. 17 лютого 1972, Одеса) — режисер, театральний діяч, педагог. Заслужений артист УРСР (1946).

Зайцев Микола Васильович
Народився 22 травня 1908(1908-05-22)
Тула, Російська імперія
Помер 17 лютого 1972(1972-02-17) (63 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність театральний режисер
Заклад Одеський театр юного глядача імені Юрія Олеші і Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Діти Зайцев Станіслав Миколайович
Нагороди

Загальні відомості

Навчався режисерській майстерності в Олександра Брянцева у Ленінграді.

1932—1935 — працював у Свердловському ТЮГу (нині Єкатеринбург).

З 1935 року з перервою працював в Одеському театрі юного глядача: художній керівник (1935—1941, 1944—1946, 1948—1954), головний режисер (1958—1965). В той же час викладав у студії при Театрі, засновником якої був.

1941—1943 — режисер Першого державного драматичного театру ім. Т. Шевченка (Актюбинськ, Казахстан; згодом Наманґан, Узбекистан).

1954—1958 — режисер Театру Радянської Армії у Німеччині. З 1960 — режисер оперної студії Одеської консерваторії.

З 1965 — викладач Одеського культурно-освітнього училища. Серед його учнів — Юлій Божек, Микола Губенко, Галина та Генріх Осташевські, Володимир Туманов.

Вистави
  • 1936 — «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра і «Зямка Копач» Марка Даніеля
  • 1938 — «Біліє парус одинокий» за В. Катаєвим, «Казка про царя Салтана» за О. Пушкіним
  • 1940 — «Горбоконик» за П. Єршовим і «Недоросток» за Д. Фонвізіним
  • 1941 — «Двадцять років потому» М. Свєтлова
  • 1942 — «Не все коту масляна» О. Островського і «Удаваний хворий» Мольєра
  • 1849 — «Хатина дяді Тома» О. Бруштейн за Ґ. Бічер-Стоу, «Сніжок» В. Любимової
  • 1950 — «Одруження» М. Гоголя
  • 1952 — «Назар Стодоля» Т. Шевченка
  • 1954 — «Доходне місце» О. Островського
  • 1955 — «У добрий час!» Розова
  • 1956 — «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка
  • 1957 — «Остання зупинка» за Е.-М. Ремарком
  • 1962 — «Червоні дияволята» Павла Бляхіна та «Жебрак і принц» Сергія Михалкова
  • 1964 — «Пісня про Гайавату» за Генрі Лонгфелло, «Як гартувалась сталь» за М. Островським
  • 1966 — «Кінець казки» О. Красотова за Дж. Лондоном

Родина

Дружина — Пенчковська Антоніна Миколаївна була актрисою російського драматичного театру.[1]

Син — Зайцев Станіслав Миколайович (нар. 1946) — художник театру, заслужений художник України (2006).

Невістка — Федорова Ніна Володимирівна (нар. 1947), керамістка, член спілки художників СРСР (1979).[2]

Примітки
  1. «Остался кисти взмах на сцене…» // Независимая газета Юг (рос.)
  2. Художник Федорова Нина Владимировна (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.