Брянцев Олександр Олександрович
Брянцев Олександр Олександрович(рос. Брянцев Александр Александрович 14 квітня, 1881, Петербург — 30 вересня, 1961, Ленінград) — російський і радянський театральний режисер першої половини 20 ст. Починав як актор. Фундатор і керівник першого театра, орієнтованого на дитячу і юнацьку молодь.
Брянцев Олександр Олександрович | |
---|---|
Брянцев Олександр Олександрович, фото 1922 р. (?) | |
Народився |
14 квітня 1881 Петербург, |
Помер |
30 вересня 1961 (80 років) Ленінград |
Поховання | Літераторські мостки |
Громадянство | Російська імперія → СРСР |
Національність | росіянин |
Місце проживання | Петроград з 1914, Ленінград з 1224 |
Діяльність | актор, театральний режисер |
Alma mater | Друга Санкт-Петербурзька гімназія |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
IMDb | ID 0117261 |
Ранні роки і освіта
Народився у Петербурзі. Мав просте походження. Закінчив гімназію і забажав стати моряком-офіцером. Але його не прийняли у Морський кадетський корпус, бо він не мав дворянського стану. Аби побувати моряком, ходив морем як простий матрос. Це не знімало проблеми отримання фаха.
Здібний юнак подав документи у Санкт-Петербурзький університет (історико-філологічний факультет), котрий вдало закінчив. Студентом створював статті і писав рецензії на вистави.
Захоплення театром
Другим захопленням Брянцева після морської кар'єри був театр. Він продовжував цікавитися театральними проблемами, коли у північну столицю прибув на гастролі московський Художній театр. Відбулась зустріч молодого Брянцева і Немировича-Данченка. Оцінивши театральне захоплення Брянцева, Немирович-Данченко запросив того на режисерські курси.
Брянцев почав театральну кар'єру як актор, працював у Пересувному театрі П. П. Гайдебурова. Водночас почав працювати режисером-постановником, поставив близько шістдесяти вистав. В театрі Гайдебурова працював з 1904 до 1919 року[1]. А з 1918 до 1924 року обіймав посаду професора Петроградського інституту позашкільної освіти і був викладачем у будинках для безпритульних дітей[1].
Народження дитячо-юнацького театру (1922 р.)
Після більшовицького перевороту 1917 року в країні розпочалась громадянська війна, розруха на транспорті і в економіці. Типовим явищем у великих містах стали безпритульні і покинуті діти. Брянцев, сам православний, вихований у межах просвітництва і християнської етики і благодійності, не стояв осторонь проблеми дитячої безпритульності. Він почав працювати у дитячих прихистках. Надивившись на психологічно травмованих дітей, Брянцев і замислив створення театру для безпритульних дітей і юнацтва як таких. Це був його засіб виховання юних глядачів на здобутках театральної культури, засіб виховання емоцій і дорослості на позитивних прикладах.
Ідея була реалізована 23 лютого 1922 року з вистави за твором Єршова «Коник-горбунок». Базою для дитячого театру стане покинуте Тенішевське училище, де ще за часів царату для учнів створили навчальний театр з амфітеатром. Останній став особинкою нового театра і був перенесений як у нову споруду на Піонерській площі, так і породив особливу традицію спрощених театральних декорації.
Друковані твори (російською)
- Брянцев А. А. Опрощение театральной декорации. П., 1917
- Брянцев А. А. Художник в театре для детей. Л., 1927
- Брянцев А. А. Пять лет // Театр юных зрителей. Л., 1927
- Брянцев А. А. Из записной книжки режиссёра // О «Коньке-горбунке». Л., 1937
- Брянцев А. А. Наша цель, наши искания // Театр для детей. М., 1955
ТЮГ імені Брянцева
Дитячо-юнацький театр у Ленінграді отримав додаток до власної назви тільки у 1980 році, через двадцять (20) років по смерті свого фундатора.
Споруда має два театральні зали. Головний розрахований на 780 місць[2]. Саме тут ідуть вистави, проводять гастролі інших театрів і проводять театральні фестивалі. Довгий час акторські етюди, «прогони» і малі експериментальні вистави проводии на орендованих театральних майданчиках. 1996 року відкрили другу сцену саме для пошукових робіт, котра розрахована на 50 осіб[2].
Див. також
- Жовтневий переворот 1917
- Цензура
- Сталінські репресії
- Безбожна п'ятирічка
- Радянське мистецтво
- Сценографія
- Жінки-художниці
- ТЮГ імені Брянцева
- Бахтін Микола Миколайович
- Театральний музей імені Бахрушина
- Сиркіна Флора Яківна (1920—2000), театрознавець, історик російського декораційного мистецтва. Дружина художника А. Г. Тишлера.
- Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом
- Театральна бібліотека (Санкт-Петербург)
Примітки
Джерела
- газета «Экран и сцена» 2012 г., статья «ТЮЗ моего детства»